Провідники злочинної політики окупаційного режиму в освіті на ТОТ АР Крим: функціонери системи освіти

22.05.2025, 10:37

Поділитись

У 2024–2025 рр. ми присвячували об’ємні матеріалі опису діяльності чинного «міністра освіти, науки і молоді республіки Крим» Валентини Лаврик та її попередниці Наталі Гончарової. Наступний матеріал стосувався праці їхніх «заступників». Цього разу ми розповідаємо про інших функціонерів системи освіти окупованого Криму, тією чи іншою мірою причетних до знищення її української компоненти, а також до фактичного етноциду українців на півострові.

Тетяна Сухіна. Народилася 8 грудня 1964 року в селі Показне Новобузького району Миколаївської області. У 1987 році скінчила Сімферопольський державний університет ім. М. В. Фрунзе. З вересня 1986 року по серпень 2001 року працювала вчителькою української мови та літератури, заступницею директора з педагогіки та психології і з виховної роботи НВК «Школа-ліцей №3 ім. А. С. Макаренка» в Сімферополі. З серпня 2001 року по листопад 2010 року – директор ЗОШ №29 Сімферополя. В листопаді 2010 року очолила управління освіти виконавчого комітету Сімферопольської міської ради. Після російської окупації Криму залишилася в своєму кріслі; в грудні 2014 року була переведена на аналогічну «посаду» в «адміністрації міста Сімферополя». В листопаді 2018 року додатково отримала «повноваження заступника голови адміністрації Сімферополя».

Після російської окупації Криму Тетяна Сухіна опинилася в перших лавах тих, хто фактично розпочав знищення україномовної освіти в Сімферополі і в регіоні зокрема.

У квітні 2014 року з’явилася інформація, що в єдиній у Сімферополі школі з українською мовою викладання основною мовою збираються зробити російську. Зокрема, з таким припущенням виступила «міністр освіти республіки Крим» Наталя Гончарова під час ток-шоу на одному з телеканалів: тоді вона заявила, що батьки учнів гімназії буцімто вже написали 56 прохань про переведення освітнього закладу на російську мову, і коли заяв набереться 100 (приблизно 10% учнів на той час), «питання про зміну мови навчання буде винесено на громадські слухання, а згодом – у мерію міста», згідно з «внутрішніми домовленостями».

Коментуючи ці заяви, Тетяна Сухіна зазначила, що для перетворення української гімназії на російську знадобиться більше ніж 10% голосів. Крім цього, вона додала, що батьки буцімто стали відмовлятися від української мови навчання, бо «наступного року їхнім дітям складати вже не ЗНО, а ЄДІ» (російський єдиний державний іспит; рос. абревіатура – «ЕГЭ», який передбачає іспит з російської мови.[1]

10 квітня 2014 року було повідомлено, що керівниця Сімферопольської української школи-гімназії Наталя Руденко була змушена звільнитися з займаної посади внаслідок тиску з боку т. зв. «кримської самооборони» та «чиновників міської ради». Зокрема, того ранку перед будівлею школи відбувся мітинг кількох десятків людей, які називали себе батьками учнів школи та представниками «самооборони».

Пізніше до Руденко з погрозами звільнення «за статтею» та вимогами написання заяви на звільнення «за згодою сторін» прибули «віце-мер Сімферополя» Ілля Глазков і Тетяна Сухіна.[2] 24 квітня остання заявила про те, що батьки учнів гімназії «на позачергових батьківських зборах зчинили галас: хтось кричить, що заяв на навчання російською мовою було більше, хтось – що менше». З огляду нібито на скарги щодо недовіри до «адміністрації» гімназії та на тиск на батьків з боку класних керівників, що відмовлялися приймати заяви на відкриття україномовних класів, в очолюваному Сухіною «управлінні» прийняли рішення щодо створення «незалежної групи», яка б проводила «моніторинг» заяв про мову навчання.

«До кінця навчального року питання буде закрите, і вже після цього будемо розроблятимемо робочі та навчальні плани на наступний навчальний рік. Батьки мусять розуміти, що ніхто не забороняє вивчати українську мову, але ЄДІ буде російською мовою. Програма навчання в українській гімназії до кінця року не зміниться: вчителі продовжать викладати українською мовою. Проте з нового навчального року зміни у навчальній програмі торкнуться не лише школи-гімназії, а й усіх загальноосвітніх навчальних закладів. Кількість годин української мови зменшиться у всіх школах. Тому ведемо роботу, щоби вчителів української мови та літератури перепрофілювати на базі кримського інституту вдосконалення вчителів. Ми всім збережемо робочі місця, ніхто не залишиться без роботи», – висловилася тоді Сухіна.[3] За кілька днів, 29 квітня, вона заявила, що з 2015 року всі освітні заклади окупованого Криму буде перейменовано відповідно до російських стандартів: зміни зачеплять і Сімферопольську українську гімназію, яку було «від початку названо неправильно»: «Тоді всі інші школи, чиї були, хіба не українські, на території України? Наразі гімназія веде розмову з радою школи про те, на які предмети зробити акцент і яку назву дати установі. Є варіант, що це буде Сімферопольська академічна гімназія».[4]

Зрештою, школу було названо саме так.

Наприкінці травня 2014 року Тетяна Сухіна заявила, що 86% батьків учнів Сімферопольської української гімназії нібито підтримали запровадження у ній російською мовою. Відтак на паралелях планувалося створити 3 класи з російською мовою навчання та 1 – з українською; за цим же принципом було набрано заяви до перших класів. При цьому раніше, на початку місяця, рада при президенті РФ з розвитку громадянського суспільства та прав людини рекомендувала зберегти навчання в українській гімназії Сімферополя українською мовою, а також відновити роботу факультету української філології в Таврійському національному університеті імені В. І. Вернадського.[5]

Крім цього, Сухіна додала, що в Сімферополі нібито лише 49 випускників міських шкіл виявили бажання вступити до українських вишів і, відповідно, отримають українські атестати; решта понад 2600 випускників отримають документи про середню освіту російського зразка.[6] Разом з тим вона повідомила, що нібито близько 80% випускників шкіл Сімферополя отримали паспорти громадян держави-окупанта.[7] Додатково Сухіна зазначила, що в кримських школах з нового навчального року збільшиться кількість годин на викладання російської мови: якщо раніше це були 2–3 години на тиждень, то в подальшому мало стати близько 6 годин, тобто вдвічі більше.[8]

У серпні 2014 року співробітники та учні українських шкіл окупованого Криму повідомляли, що в регіоні початкових та випускних класів з українською мовою навчання більше немає, а всі підручники тепер надруковані російською. При цьому Тетяна Сухіна запевняла, що українські класи у кримських школах збережені, і для них готові російські підручники українською мовою.

Зменшення кількості класів із українською мовою навчання вона пояснила «бажанням батьків»: буцімто вони самі захотіли, щоб Сімферопольська українська школа-гімназія, одна з найкращих у Криму, перетворилася на російську, а українських класів у ній залишилося по одному на паралель, крім випускних і початкових.

Також вона додала, що вчителів української мови за рахунок держави-окупанта перевчать за 10 місяців на вчителів російської; ким вони мають працювати до «перекваліфікації», Сухіна не пояснила. Слова сімферопольської «чиновниці» спростувала Наталя Руденко, зміщена з посади директора Сімферопольської школи-гімназії: за її словами, українські класи у навчальному закладі силою не закривали, але робили все можливе для того, щоб їх поменшало – зокрема, збирали батьків і переконували їх у тому, що українська мова їхнім дітям тепер не потрібна. Це призвело до значного відтоку україномовних сімей з окупованого Криму. Також Руденко навела дані про те, що до української гімназії підручники з усіх предметів завезли лише російською мовою, і було зовсім незрозуміло, як викладати за ними в українських класах.[9]

У той же час, наприкінці серпня 2014 року, Тетяна Сухіна повідомила, що з 1 вересня у школах Сімферополя навчатимуться 197 дітей – «вимушених переселенців» з ОРДЛО, з 1 по 11 класи. Згідно з «розпорядженням» тогочасного «виконувача обов’язків голови республіки Крим» Сергія Аксьонова, діти «біженців» приймалися до місцевих закладів освіти за результатами роботи «атестаційних комісій» при школах, які визначали рівень успішності учнів. У «міністерстві освіти, науки та молоді республіки Крим» заявляли, що на ТОТ АР Крим перебувають близько тисячі дітей «біженців», і що кримські школи буцімто приймуть на навчання їх усіх.[10] Така ж кількість називалася і в квітні 2022 року, після повномасштабного вторгнення РФ до України.[11]

Щодо ж ситуації з українською мовою навчання в сімферопольських школах – навесні 2014 року Сухіна заявляла, що класи з українською мовою навчання будуть відкриті у тих школах, де будуть відповідні заявки батьків, а у класах з російською мовою навчання можна буде додатково обрати українську мову та вивчати її факультативно. При цьому суттєво додався час на інтенсивну русифікацію: так, для 2-х класів було передбачено 5 годин російської мови та 4 години російської літератури на тиждень, а також до програми було додано історію Росії, яку викладати були змушені колишні вчителі історії України. Крім цього, на викладання російської мови після «перекваліфікації» було переведено вчителів української мови.[12]

На початку грудня 2014 року стало відомо, що у 29-ти школах окупованого Криму відбувається вікторина, яку проводила загальноросійська громадська патріотична організація «Військово-спортивний союз ім. М. Т. Калашнікова», щоб дізнатися, наскільки добре кримські діти знають історію держави-окупанта. Ця організація була утворена у листопаді 2011 року з метою об’єднання та координації діяльності молодіжних громадських організацій у вирішенні завдань, поставлених російським диктатором Владіміром Путіним щодо «покращення патріотичного, духовно-морального виховання дітей та молоді» РФ та окупованих нею територій України.

У 2014 році «союз імені Калашнікова» виграв президентський грант у розмірі одного мільйона рублів, який було вирішено скерувати на «зміцнення патріотизму та грамотності з історії Росії» серед кримських школярів: для цього були розроблені тести, що складалися з 30 фундаментальних питань з історії Росії – зокрема, скільки суб’єктів у РФ (відповідь передбачала вказівка ТОТ АР Крим, Севастополя та ОРДЛО в такій якості), які кольори має державний прапор РФ, коли було підписано «договір про приєднання Криму до Росії» тощо. Тоді Тетяна Сухіна запевняла, що основна частина питань для старшокласників «не матиме великих труднощів», бо, мовляв дати кримського «референдуму», дня єдності Росії та ін. «відомі всім без винятку».

При цьому вона висловила жаль про те, що в кримських школах до російської окупації не викладалася історія Росії. Після проведення вікторини школярам було видано спеціальні обкладинки на підручники з ключовими історичними датами, словами гімну, гербом та прапором РФ, щоб за рік вони могли «надолужити втрачене» і у вересні 2015 року, під час другого етапу вікторини, «показали себе якнайкраще». За словами організаторів, головне завдання першого етапу вікторини полягало не в тому, щоб перевірити знання учнів, а в тому, щоб «зацікавити їх, розвинути почуття патріотизму та гордості за свою країну».[13]

На початку червня 2015 року Тетяна Сухіна запропонувала вирішувати проблему скорочення черг до дитячих садків окупованого Сімферополя за рахунок створення приватних дитсадків через дефіцит місць у «державних». За даними очолюваного нею «управління освіти» міста, в черзі до дошкільних загальноосвітніх закладів стояли понад 14 тисяч дітей віком до 7 років, проте місць було лише 2115. Сухіна визнала, що ця ситуація виникла через те, що протягом року до дитячих садків Сімферополя влаштовували дітей російських колоністів – військовослужбовців, працівників прокуратур, МНС, поліції та інших окупаційних відомств.[14]

Наприкінці серпня 2015 року Сухіна анонсувала появу мілітаризованих «кадетських класів» на базі 5-х і 6-х класів шкіл №7 і №37 окупованого Сімферополя.[15] «Ми чудово бачимо розвиток концепції патріотичного виховання, і батьки не проти виростити справжнього чоловіка та захисника вітчизни, що важливо», – заявляла вона.[16] Того ж місяця «чиновниця» анонсувала відкриття у школах окупованого Сімферополя 13 класів із вивченням кримськотатарської мови та 8 – з вивченням української мови; крім того, за заявами батьків, у дошкільних закладах міста мали відкритися 9 груп із кримськотатарською мовою навчання та 6 – з українською.[17]

В листопаді 2016 року зі слів Сухіної стало відомо, що з 40474 школярів окупованого Сімферополя українською мовою навчалися 127 (кримськотатарською – 551).[18]

Курс мілітаризації шкільної освіти в окупованому Криму і зокрема в Сімферополі після російської окупації дедалі посилювався. Так, у жовтні на 2016 рік було анонсовано присвоєння міській школі №26 імені російського конструктора зброї Міхаіла Калашнікова: договір про роботу з цією школою згадуваний вище «Військово-спортивний союз ім. М. Т. Калашнікова» підписав із Тетяною Сухіною.[19]

В квітні 2019 року під час відкриття музею Калашнікова в цій школі «чиновниця» виступила з промовою наступного змісту: «Експонати розповідають не лише про воєнну історію. Це ще й музей інженерної думки та патріотичного виховання. Бажаю музею подальшого розвитку, поповнення експозиції, щоб підростаюче покоління пам’ятало про унікальну особистість та геніального конструктора, який зробив неоціненний внесок у справу зміцнення обороноздатності нашої країни».[20]

У 2021 році Сухіна пролобіювала перейменування ще двох сімферопольських шкіл: №5 – на честь 85-го артилерійського Сімферопольського полку, №13 – російського князя Алєксандра Нєвського, якого РПЦ вважає святим. «Присвоєння навчальним закладам імен історичних особистостей та героїв вітчизни сприятиме вихованню молодого покоління у дусі патріотизму та гордості за захисників батьківщини», – прокоментувала Сухіна свою ініціативу.[21]

У вересні 2023 року не без її участі в Сімферополі були перейменовані ще дві школи: №12 – на честь освітянина, учасника ІІ світової війни, діяча комуністичної доби Івана Крижановського, №38 – на честь сина російських колоністів Владіслава Дорохіна, що в 2022 році загинув на війні проти України.[22] Тоді ж Сухіна повідомила, що учасники бойових дій проти України викладатимуть кримським школярам засади військової підготовки.[23]

Напередодні 2023–2024 навчального року сімферопольська «чиновниця» похвалилася, що старшокласники окупованого міста вивчатимуть історію держави-окупанта за новими підручниками, яких до міських шкіл надійшло понад 8 тисяч.

«Діти зможуть прочитати самостійно про події, які відбувалися у них на очах. Символічно на підручниках зображено кримський міст. До шкільної програми увійшли події 2014 року – «возз’єднання республіки Крим та Севастополя з історичною Батьківщиною", сучасний міжнародний стан, події "спеціальної військової операції» [«СВО»; так російська пропаганда називає війну проти України – авт.] та інші важливі історичні події. Також з’явиться розділ про державний переворот в Україні [так російська пропаганда називає події Революції гідності – авт.]. Школярі дізнаються про цілі та завдання «СВО», про причини появи українського неонацизму та про сьогоднішнє протистояння з Заходом», – висловилася Сухіна, додавши, що з нового навчального року в позаурочний час реалізовуватиметься програма початкової військової підготовки для учнів 5–9 та 10–11 класів, а для дівчат проводитимуться заняття з надання першої медичної допомоги.[24]

Серед всього іншого, очільниця сімферопольського «відділу освіти» відзначилася й війною з пам’ятками архітектурної спадщини, в тому числі й пов’язаними з історією корінних народів Криму.

Так, у листопаді 2018 року стало відомо, що на будівлі гімназії №1, яка раніше носила ім’я російського педагога Костянтина Ушинського і яку окупанти напередодні перейменували на честь російського-таки фізика Ігоря Курчатова, було встановлено кондиціонер: пристрій було прилаштовано на другому поверсі пам’ятки XIX–XX ст., в кабінеті «директора», а зовнішній блок вивели у внутрішній двір. У відповідь на запити журналістів Тетяна Сухіна запевняла, що дозвіл міської «адміністрації» на встановлення подібних конструкцій керівництву школи не потрібен, тим паче, що конфігурація кондиціонера, мовляв, нічого не порушує.[25]

На початку 2019 року караїмська релігійна громада «Чолпан» та спілка громадських організацій караїмів продовжили боротьбу за історичну будівлю в центрі Сімферополя, на вулиці Чехова (колишня Кантарна), яку вони ділили з вечірньою школою. Посилаючись на архівні довідки, караїми нагадували, що в цій будівлі на початку ХХ століття розташовувалося караїмське громадське дівоче училище з безкоштовним навчанням, 15 тисяч рублів на будівництво якого караїмському благодійному товариству в 1902 році пожертвувала удова київського купця Естер Коген.

До революції 1917 року будівля належала караїмській громаді; після ІІ світової війни в ній розмістили вечірню школу. Після відновлення незалежності України будівлю було передано караїмській громаді на підставі постанов уряду АР Крим. Однак після російської окупації «директор вечірньої школи» Павло Ареф’єв доводив, що караїмські громади з 1992 року не вносили за користування спорудою жодних платежів. У 2016 році «адміністрація Сімферополя» зареєструвала «право власності» на об’єкт і в особі Ареф’єва виграла «судові процеси» проти караїмських організацій у цьому питанні.

Втім, у 2018 році «адміністрація» розпочала процедуру ліквідації самої вечірньої школи. Згодом Тетяна Сухіна заявила, що в будівлі розташується міський центр дитячої та юнацької творчості «Райдуга». «Вони [караїмські організації] там перебувають незаконно. "Суд" визначив, що вони мають залишити територію навчального закладу. У ньому не можуть перебувати дорослі люди, такі території підлягають охороні тощо. Ми можемо надати договори оренди для здійснення робіт з додаткової освіти або інших видів лише для учнів шкіл міста», – додала вона.[26]

Ренард Кутковський. Народився 1 травня 1983 року у Львові. У 2010 році скінчив Кримський гуманітарний університет (Ялта) за напрямком «Педагогіка та методика середньої освіти». З 2004 року працював педагогом-організатором, вчителем української мови та літератури, в. о. директора Артеківської спеціалізованої школи I–III ступенів з поглибленим вивченням іноземних мов. У 2010 році став директором цієї школи; залишився на своїй посаді після російської окупації Криму.

Ренард Кутковський вручає грамоти. Фото з відкритих джерел

В березні 2015 року був призначений «директором» школи-колегіуму №1 у Ялті; в серпні того ж року очолив «департамент освіти та молодіжної політики адміністрації Ялти». 20 вересня 2024 року оголошений «заступником голови адміністрації Ялти» з «повноваженнями куратора соціальної сфери». Нагороджений званнями почесного працівника галузі освіти та почесного працівника виховання і просвіти РФ.

У липні 2016 року Кутковський повідомив про перепідготовку 67 керівників шкіл окупованої Ялти, їхніх заступників та кадрового резерву в російському Ростові-на-Дону, де їм у бізнес-школі видали дипломи «Менеджер в освіті». При цьому він зазначив, що наступними на перепідготовку вирушать керівники дошкільних навчальних закладів регіону. Ці заходи були продиктовані тим, що у 2017 році мав набути чинності російський професійний стандарт для керівників освітніх установ, одним із критеріїв якого було зазначено наявність у педагогів диплома про менеджерську освіту.[27]

У січні 2018 року Кутковський відзвітував, що функції фізичного захисту в більшості ялтинських освітніх закладів виконують охоронці та члени парамілітарних російських «казачих» формувань.

«Фізична охорона в нас організована в загальноосвітніх установах – це сторожі, які охороняють майно, і їм поставлено в обов’язки під час навчального процесу перебувати в школі. У дошкільних установах фізичної охорони немає, але туди обмежений доступ усім, крім батьків. Кілька установ освіти уклали договори з «казаками» на фізичну охорону. Наприклад, Лівадійська школа, її охороняють «казакі», – розповів він.[28]

Роком раніше Кутковський переймався питанням відкриття в ялтинських школах «казачих» класів[29]; вже на початку 2019 року він брав участь у «прийнятті присяги» в кадетів такого 5-го класу Лівадійської школи, якій російські окупанти надали ім’я героя Совєтського Союзу Петра Рассадкіна.[30] У березні того ж року Кутковський долучився до церемонії «посвяти в юнармійці» ялтинських школярів з нагоди 5-річчя окупації Криму, зазначивши, що дедалі більше дітей регіону «залучаються до патріотичного виховання».[31]

Пізніше, у вересні, на нараді з керівниками «юнармійських» загонів він заявив, що розширення їхньої мережі «має вкрай важливе значення для виховання підростаючого покоління»:

«Юнармія» – це школа майбутнього, де виховується справжній характер, сміливість, цілеспрямованість, патріотизм та воля до перемоги. Для цього молоді люди навчаються військових та спортивних дисциплін, вивчають історію рідної країни, дізнаються про видатних людей минулого. Але юнаки, що вступають до цієї організації, вдосконалюють свої навички і в інших сферах – волонтерській, екологічній, інформаційній, спортивній, творчій. Тому ми запрошуємо всіх школярів приєднатися до юнармійського руху».[32]

22 серпня 2020 року «адміністрація Ялти» в особі її тогочасного «голови», російського колоніста Івана Імґрунта (помер у жовтні того ж року) та «начальника управління освіти» Ренарда Кутковського підписала з командувачем об’єднанням ВПС і ППО Північного флоту ВМФ РФ генерал-лейтенантом Алєксандром Отрощєнко «угоду про співпрацю в сфері військово-патріотичного виховання молоді». Зокрема, «документ» передбачав взаємний обмін делегацій учнів шкіл і загонів юнармійців Сєвєроморська (Мурманська область, РФ) та окупованої Ялти, організацію літніх кубків ігор «КВК» серед юнармійських загонів, проведення спільної пошукової та військово-історичної роботи в окупованому Криму та на території Кольського півострова.

В рамках «угоди» окупаційні військові також узяли на себе зобов’язання ознайомити школярів Криму з музеєм ВВС Північного флоту РФ у Мурманській області, а також організувати для юнармійців низку екскурсій в частині об’єднання ВПС і ППО Північного флоту.[33]

У лютому 2023 року Ренард Кутковський увійшов до складу «ялтинської делегації», що незаконно прибула до Генічеська (ТОТ Херсонської області).

«З «міністром освіти Херсонської області» ми обговорили співпрацю між школами наших регіонів, надання методичної допомоги нашим херсонським колегам, проходження студентами Херсонського університету практики в нашому місті. Думаємо про культурний обмін, у тому числі на День Ялти чекаємо на духовий оркестр з Генічеська», – розповів він за підсумками виїзду.[34]

В червні того ж року колаборант узяв участь у «підписанні угоди про співпрацю між адміністрацією Ялти та Херсонським державним університетом», що відбулося в Ялті.[35]

15 серпня 2024 року «депутати» окупаційної міської ради Ялти одностайно ухвалили рішення щодо перейменування найбільшої міської школи №11 в смт Масандра, побудованої в 1990-х рр., на «муніципальну бюджетну загальноосвітню установу «Ялтинська середня школа – кадетський ліцей імені імператора Алєксандра III». Подання щодо перейменування школи №11 нібито з ініціативи її колективу, учнів та їхніх батьків під час «68-ї сесії Ялтинської міської ради» вніс Ренард Кутковський.

Метою перейменування школи на честь передостаннього російського імператора було заявлено «увічнення пам’яті видатного державного діяча Росії для формування у підростаючому поколінні культурно-історичної ідентичності з історією, культурою, традиціями честі, відповідальності та гордості за належність до народу великої Росії». Під час подання пропозиції щодо перейменування Кутковський зазначив, що працівники школи «проводять роботу з військово-патріотичного виховання майбутніх російських державників, які запозичують безцінний досвід з життя та діяльності володаря Алєксандра Алєксандровича Романова».[36]

«Директором» ялтинської школи №11 дотепер є російський колоніст, почесний працівник загальної освіти РФ, кандидат педагогічних наук Алєксандр Тутатчіков, відряджений до окупованого Криму з Чєлябінска.

Після прибуття до Ялти у 2018 році він почав розвивати ідею популяризації в окупованому місті імені «імператора-миротворця» Алєксандра III. Тоді ж у ялтинській школі №11 з ініціативи нового керівника було створено перший у місті кадетський корпус, названий на честь Алєксандра III: зазначається, що його учні «не раз ставали кращими на оглядах різного рівня, після чого з легкістю вступали до військових вишів» держави-окупанта. У грудні 2018 року Ренард Кутковський узяв участь у «приведенні до присяги» 106 кадетів школи №11, привітавши їх від імені тогочасного «голови адміністрації Ялти» Олєксія Челпанова і побажавши кадетам «з честю нести це горде звання, любити свою батьківщину, досягати успіхів у навчанні, знайти вірних друзів і вирости мужніми людьми», а батькам – «у всьому підтримувати своїх талановитих дітей».

«Присяга – не просто обіцянка, це чесне слово, і я вітаю вас з тим, що ви стали справжніми юними кадетами. Кадет завжди звучить гордо, це означає відповідальність, дисциплінованість, честь, гідність, твердість духу, готовність завжди прийти на допомогу, це означає добре вчитися, багато тренуватися, щоб у майбутньому стати гідними громадянами своєї держави. Вам є на кого рівнятися – у вас у школі працюють талановиті педагоги та дуже грамотний керівник. Але й ви самі, з честю несучи звання кадетів, повинні стати взірцем для наслідування», – висловився тоді ялтинський «чиновник».[37]

У лютому 2021 року Тутатчіков і Кутковський підписали «угоду про співпрацю» школи №11 з «т. в. о начальника управління МВС РФ по Ялті» Андрієм Стасюкевичем: згідно з «документом», співробітники окупаційної поліції прийняли «шефство» над кадетами та зобов’язалися брати активну участь у процесі їхньої підготовки до майбутньої служби в своїх лавах, а вихованці спеціалізованих класів у свою чергу отримали можливість відвідувати «територіальний орган внутрішніх справ» та набиратися досвіду в тамтешніх співробітників.[38]

У листопаді того ж року Тутатчіков разом з очільницею «міського підлітково-молодіжного центру» Мариною Пужлаковою підписав «угоду про співпрацю» з «директором військово-патріотичного центру «Вимпел» Святославом Омельченком під час «круглого столу» на тему «Формування громадянсько-патріотичних цінностей дітей та молоді в республіці Крим»: під час заходу Ренард Кутковський розповів про «пріоритети державної політики у сфері патріотичного виховання, мережеву взаємодію молодіжних рухів та патріотичних клубів, громадських організацій та органів влади у сфері патріотичного виховання».[39]

У грудні 2024 року Кутковський узяв участь у відкритті в окупованій Ялті «алеї пам’яті загиблим на «СВО».

«Герої серед нас. Зовсім юні, вчорашні учні ялтинських шкіл, їм завжди буде по 20 років. Прості хлопці, насправді – справжні герої, які захищають свободу та незалежність нашої батьківщини, ті, завдяки кому ми живемо, на кого рівняємося, у кого в неоплатному боргу. І ми зробимо все, щоб пам’ять про них жила вічно», – виступив він з промовою під час заходу.[40]

А вже 1 квітня 2025 року колаборант узяв участь у засіданні ялтинської «призовної комісії».[41] За кілька днів Ренард Кутковський став «почесним гостем» «відкритого форуму кадетської освіти республіки Крим «Десятиліття відродження кадетської освіти в республіці Крим», який було приурочено водночас до 80-річчя перемоги над нацизмом у ІІ світовій війні та 180-річчя народження російського імператора Алєксандра III і проведено на базі курорту «Мрія» в Ялтинському районі ТОТ АР Крим.[42]

Наталя Гладченко. 12 лютого 2025 року Ренарда Кутковського, що «пішов на підвищення», на «посаді голови департаменту освіти та молодіжної політики адміністрації Ялти» змінила одна з найтаємничіших регіональних колаборанток – колишня вчителька російської мови та літератури Наталя Гладченко. Її біографія у відкритому доступі відсутня, проте нам вдалося з’ясувати, що вона є уродженкою Хмельницького, вищу освіту здобула в Чернівецькому національному університеті.