Велике переселення - як окупанти змінюють населення на окупованих територіях
Зображення згенеровано ChatGPT.
Коли у березні 2014 року Москва розпочала війну проти України, вона одночасно запустила багато інших процесів. Йшлося не лише про зміну кордонів чи політичного статусу. Серед іншого росія запустила механізм, який мав змінити саму тканину українських земель - демографію й ідентичність його мешканців. Це і є колонізація у XXI столітті.
Крим став першим полігоном для цієї політики. Тут Росія
відпрацювала всі інструменти: масове переселення власних громадян, витіснення
«нелояльних» людей, незаконну паспортизацію, знищення української освіти та
культури тощо. А вже після 2022 року ці ж методи почали застосовуватися значно
радикальніше на інших окупованих територіях - у Херсоні, Мелітополі, Маріуполі
та інших громадах. Те, що в Криму розтягнулося на роки, там відбувається в
пришвидшеному режимі.
Крим: лабораторія колонізації
Масове переселення.
Одразу після спроби анексії росія запустила механізм
організованого переселення своїх громадян. Для чиновників, силовиків, суддів,
учителів і лікарів пропонувалися підвищені зарплати, соціальні гарантії та
житло. У Севастополі, Джанкої, Феодосії та інших містах окупованого півострова
з’являлися нові військові містечка, у яких селили родини офіцерів. За різними
оцінками, з 2014 до 2025 року на півострів переселилося близько 1 000 000
(1 мільйона) громадян РФ. Для розуміння масштабу демографічних змін можна навести приклад, що згідно
з дослідженням Міжнародної організації з міграції, загальна кількість нелегальних мігрантів, які перебували на вільній території
України станом на кінець 2019 року, коливалася в діапазоні від 37 700 до 60 900
осіб.
Знищення української ідентичності. Колонізація не обмежувалася зміною населення. Вона мала культурний і освітній вимір:
- незаконне переслідування та примусове видворення з
півострова українців, які могли очолити спротив окупації та російській політиці
на півострові (зокрема, йдеться про учасників руху «Євромайдан-Крим», які
активно протидіяли окупації на початку 2014 року);
- заборона та перешкоджання у проведенні мирних акцій;
- перейменування та закриття закладів культури (наприклад,
у листопаді 2014 року Український драматичний театр у Сімферополі, відкритий у
1954 році, було перейменовано на «Державний академічний музичний театр
Республіки Крим», а у 2016 році музей Лесі Українки в Ялті було зачинено під
приводом необхідності проведення ремонту будівлі);
- знищення Кримської єпархії Православної церкви України,
яка з 2014 року фактично залишалася одним із небагатьох осередків
«українськості» на півострові.
Але найефективнішим інструментом знищення української
мови в окупованому Криму стало її повне виключення з освітньої сфери. Детальніше
про це можна прочитати у матеріалі опублікованому на сайті «Голосу Криму».
Донбас: інший підхід до 2022 року
На окупованій частині Донецької та Луганської областей
ситуація виглядала інакше. У 2014–2022 роках Кремль не здійснював масштабного
переселення своїх громадян. Причина була політична: Росія прагнула використати
ці території як інструмент впливу на Україну.
План Москви полягав у легалізації «особливого статусу»
Донбасу в складі України. Це мало зберегти формальний український суверенітет,
але фактично перетворити державу на заручника Кремля. Масова колонізація у цей
період була б зайвою - навпаки, Росії потрібен був «сірий анклав», який можна
інтегрувати в політичне тіло України як отруту.
Тому замість демографічної експансії відбувалися інші
процеси: організоване вивезення дітей та жителів на територію Росії, відправка
у «відрядження» «радників» і військових, створення квазі-інституцій із місцевих
колаборантів.
Колонізація у класичному вигляді до 2022 року залишалася переважно
локалізованою в окупованому Криму. Але після початку повномасштабного вторгнення
росії проти України ця ситуація змінилася і решту окупованих територій України
також стали об’єктом колонізаційної політики росії.
Одним із прикладів є ситуація в Маріуполі. Окупаційна
влада намагається перетворити зруйноване місто на «вітрину» колонізації: у
2022–2025 роках там планували збудувати понад 600 тисяч квадратних метрів
нового житла, будівництвом займається «военно-строительный комплекс минобороны
России». За словами радника мера Маріуполя Петра Андрющенка, лише за перші два
роки окупації туди незаконно переселено близько 40 тисяч росіян, а
загальна мета — збільшити населення міста на 300 тисяч осіб до 2035 року.
Подібні практики спостерігаються й на інших територіях. У
Генічеському районі Херсонської області окупанти розпочали примусове виселення
українців, які відмовилися від російського громадянства, у тому числі сімей із
дітьми та людей похилого віку. На їх місця заселяють переважно малозабезпечених
громадян РФ або мігрантів із Центральної Азії. За даними Центру національного
спротиву, кількість таких «нових поселенців» уже досягла 100 тисяч осіб.
Ще одним інструментом стала іпотечна політика. Росія
запровадила спеціальні програми пільгового кредитування для придбання житла на
окупованих територіях Херсонщини, Запоріжжя, Донеччини та Луганщини. Ці умови
значно вигідніші, ніж у самій Росії, що спонукає російських громадян
переїжджати сюди, а для українців створює стимул виїжджати на територію РФ.
Колонізація окупованої частини Запорізької області
За майже
чотири роки окупації Мелітополь радикально змінився - не лише зовні, а й за
своїм людським складом.
Саме
Медове місто окупанти вважають своїм не лише логістичним центром, а й обласним,
через те, що так і не змогли захопити Запоріжжя.
«Запорізька цілина»: переселенці замість українців
Ще у 2023 році так званий губернатор тимчасово окупованої частини Запорізької області Євген Балицький оголосив про запуск програми «Запорізька Цілина».
Та
насправді за красивими словами ховалася зовсім інша мета — заміна нелояльних
українців на нових «надійних» громадян РФ.
До
повномасштабного вторгнення в Мелітополі мешкало близько 150 тисяч людей.
На початку 2023 року, за словами тодішнього міського голови Івана Федорова,
у місті залишалося менше 60 тисяч. Половина населення виїхала через
окупацію, репресії, обшуки та тиск.
Ситуацію
«підправили» примусовими депортаціями. Сам Балицький публічно визнавав, що на
початку окупації він особисто ухвалював рішення про виселення українців,
які «ображали російський прапор або не підтримували СВО».
«Мы выселили большое количество семей... тех, кто не поддерживал СВО и оскорблял президента РФ», - заявляв Балицький.
Анатолій Грибко з Мелітопольського району у свої 60 років спочатку через донос потрапив у плон. Це сталося в перших числах вересня 2022 року.
«Під час обшуку знайшли бейджик. Там знак Євросоюзу. Почали кричати, що я був учасником відкриття біолабораторії», - розповідає колишній в’язень Кремля РІА Південь.
Десь на десятий день перебування в полоні Анатолія вивели з камери з балаклавою на голові в кайданках. ФСБшник вимовив: «Тобі Балицький подарував життя. Зараз тебе депортують».
«Далі військові повели мене на блок-пост. Там було, напевно, 10 чи 15 кореспондентів. Вони всі знімали на відео процес депортації. Мені знову нагадали, що Балицький подарував життя. Але згідно із законами рф, мені належить виїхати в Україну на один рік.
Здається, пізніше я вже запитав: «А як мені повернутися додому?». Мені пояснили, що я повинен написати прохання, щоб дозволили, але на чиє ім'я так і не сказали.
Зрозуміло, що жодної можливості повернутися, поки вони там, у мене не буде взагалі. Та й розглядати такий варіант - нонсенс. Хочеться повернутися додому, але у звільнене Веселе...», - каже Грибко.
Після зйомок Анатолію сказали йти пішки в напрямку Запоріжжя. І таких випадків на ТОТ Запорізької області сотні.
Днями стало відомо, що ООН офіційно визнала депортацію
українців з окупованих територій воєнним
злочином.
У новому звіті комісії з розслідування йдеться, що російська влада систематично переміщувала та депортувала цивільних, діючи за державною політикою. Людей звинувачували у ворожій діяльності, позбавляли документів, оголошували іноземцями або особами без громадянства.
У звіті наголошено, що призначений Москвою так званий губернатор Запорізької області Євген Балицький навіть видав указ про вислання й відкрито визнавав такі дії. Це пряме порушення міжнародного гуманітарного права.
Кого завозять до Мелітополя
На місце
депортованих українців завозять нових мешканців — переважно росіян із
віддалених регіонів, таких як Далекий Схід, Кавказ чи Центральна Азія.
«Мелітополь для Росії — це стратегічний логістичний вузол між Донбасом і Кримом. Тому туди активно завозять військових із родинами, «ветеранів СВО» та силовиків. Часто людей змушують їхати під приводом «службової необхідності» - енергетиків, дорожників, комунальників», - пояснює Андрій Орлов.
Серед нових
мешканців - і кримінальні елементи, які тікають від російського
правосуддя чи кредиторів. За словами Орлова, для них окуповані території стали «новим
клондайком», де вони ділять ресурси й землю разом із колаборантами.
Також у
регіоні з’являються переселенці з Кавказу й Центральної Азії - будівельники,
продавці, сезонні робітники. Дехто з них їде заради заробітку: зарплати на
ТОТ вищі, ніж у бідних російських регіонах.
Програма розвитку Сибіру
Поки в
Мелітополь завозять росіян, самих мелітопольців Кремль намагається вивезти
вглиб РФ.
Для цього діє декілька програм. Одна з них – «Далекосхідний гектар», за якою учасникам «СВО» обіцяють безоплатну ділянку землі в Арктиці чи на Далекому Сході.
Також, окупаційна Федеральна медико-біологічна агенція оголосила на ТОТ Запорізької області запуск нових «підйомних» для медиків, готових поїхати працювати в малі міста, важкодоступні регіони та зони зі шкідливими умовами праці.
За новими правилами лікарям пропонують до 2 млн рублів, молодшому медперсоналу - 1 млн рублів, якщо вони погодяться поїхати працювати на Крайню Північ, Далекий Схід або інші депресивні регіони РФ.
Таким чином окупаційна влада готова платити величезні кошти всім, хто лише захоче вирушити в російську глуш.
За даними Центру
Національного Спротиву, Росія запускає «Програму розвитку Сибіру» на 700
млрд рублів. Голова Ради Безпеки РФ
Сергій Шойгу навіть випустив статтю «О нових городах Сибири». В ній мова йде про план побудувати міста у Сибіру і
заселити їх людьми з захоплених територій.
Шойгу прямо озвучив цей план – побудувати від 3 до 5
великих міст від 300 тисяч до мільйона населення.
«Скажем, приехал специалист трудиться в Сибирь— получил ссуду на приобретение жилья и беспроцентный автокредит. Прожил и проработал там 10 лет— ссуда гасится, так сказать, сама по себе. Это хороший механизм стимулирования», - цитують Шойгу російські ЗМІ.
Шойгу подає це як «індустріальний проект», але
насправді мова про нову хвилю імперської депортації вважають в ЦНС, і
повідомляють, що на ТОТ уже почався перший етап: у школи, лікарні та
комунальні підприємства надходять закриті листи з вимогою визначити
«працівників для довгострокових відряджень»
на Далекий Схід.
У списки змушують включати людей «необтяжених сімейними обставинами» - тобто найбільш вразливих, тих, кого легше вислати без шуму.
Це повторення радянських практик «організованих
наборів», якими колись депортували кримських татар, українців, чеченців та інші
народи. Сценарій той самий: паспортизація – «відрядження» - «держпрограми
переселення» - зміна демографії.
Фактично
- це спроба «розчинити» жителів окупованих територій серед російського
населення, пропонуючи їм «мотивацію» у вигляді гектара мерзлоти замість рідного
дому.
Демографічна заміна як стратегія
За словами Орлова, Росія веде політику депопуляції на окупованих територіях.
«Кремль хоче створити ілюзію: нібито місцеві радіють, що «прийшла Росія». Насправді більшість «нових жителів» - це завезені з глибинки люди, лояльні до режиму і залежні від окупаційної влади, — пояснює Орлов. - Коли туди приїжджають іноземні журналісти, їх свідомо знайомлять лише з новоприбулими мешканцями з Росії - тими, хто говорить правильні речі й «дякує за визволення», - додає Орлов.
Мета
проста: змінити етнічний склад, стерти українську ідентичність і показати
світові фальшиву «нормалізацію життя» на окупованих землях.
У випадку України ці дії мають довготривалі наслідки. Вони створюють нові виклики для майбутньої деокупації: як повертати людей, як відновлювати довіру, як працювати з тими, хто оселився на нашій землі після 2014 чи 2022 року.
Світлана ЗАЛІЗЕЦЬКА (РІА Південь)
___________________________________
Ця публікація була підготовлена в рамках проекту «Посилення стійкості медіа в Україні», який реалізується Фондом Ірондель (Швейцарія) та IRMI, Інститутом регіональної преси та інформації (Україна). Фінансується Фондом «Швейцарська солідарність» (Swiss Solidarity). Висловлені погляди є виключно поглядами авторів і не обовʼязково відображають позицію ФОНДУ ІРОНДЕЛЬ або IRMI
96 views
