
Узори спротиву: Леся Українка і Леонора Янко. Дослідницька презентація та художній перформанс у Варшаві
25 липня 2025 року в Українському домі у Варшаві відбулася культурна подія, що поєднала історичне дослідження та сучасне мистецтво — «Узори спротиву: Леся Українка і Леонора Янко». Захід складався з двох частин і був присвячений візуальній спадщині, культурній пам’яті та спільному спротиву українського та кримськотатарського народів.
Документальна частина події була присвячена унікальним узорам, які Леся Українка замалювала під час своєї подорожі Кримом на межі XIX–XX століть. П’ять із цих візерунків — кримськотатарські.
Центральною частиною презентації стала цитата з листа Лесі Українки до Михайла Драгоманова:
«Хотіла б я одну річ видати, се, власне, узори татарські, що я в Криму зібрала, єсть їх чимало і дуже хороші, ще й надто подібні до українських».
Мистецька частина події — це перформанс та презентація нової роботи Леонори Янко під назвою «Sk(q)trkt». Леонора Янко - міждисциплінарна мисткиня, кураторка документальних та мистецьких проєктів, працює з темами війни, пам’яті, культурного спротиву з 2014 року. У своїх проєктах досліджує кримськотатарську та українську культурні спадщини, звертається до резилентності кримськотатарського народу.
Керамічна кульптура має форму українського тризуба, стилізованого за дизайном Дмитра Сімонова. У її центрі — кримськотатарський напис Siktir ket (Siqtir ket) — дослівно з кримськотатарської сʼйобуй*я на х** або йди на х** - фраза, що є візуальним і культурним жестом спротиву проти російських окупантів. Це частина відомого вислову українського прикордонника з острова Зміїний, переосмислена в кримськотатарському контексті.
«Ця робота — артефакт з майбутнього, у якому наш спротив уже став історичною подією, а такі об’єкти, як Sk(q)trkt, були збережені нащадками як символ єдності українського та кримськотатарського народів», - зазначає Леонора Янко.
У центрі перформансу Леонори Янко — символічний жест археології памʼяті. Глядачі разом із мисткинею повільно звільняли з піску керамічний об’єкт, схований як артефакт майбутнього. Цей ритуал фізичного наближення до форми, що лежить у глибині, став актом спільного повернення пригніченої історії, витіснених голосів і мов.
Виставка «Узори спротиву» — це не просто зустріч минулого і сучасного. Це глибоке осмислення спадку, візуальна провокація й культурна солідарність. У візерунках — і ніжність, і гнів. А в поєднанні Лесиної мрії та мистецької дії Леонори Янко — символічна тяглість пам’яті й спротиву.
За додатковою інформацією, з пропозиціями інтерв’ю та виставкових проєктів звертайтесь до: Леонори Янко Leonora.r.y@gmail.com