Росія запровадила на захоплених українських землях власні окупаційні структури влади із тотальною зміною місцевого управління й законодавства. Окупаційні адміністрації замінюють українські інституції російськими: запроваджуються російські суди, прокуратура, правоохоронні органи та нові «органи влади». За даними Офісу ООН з прав людини, окупанти примушують ключових посадовців із українського держсектору співпрацювати або замінюють їх на лояльні кадри, водночас запроваджуючи на всіх рівнях російське законодавство та систему управління. 

Окупаційні структури організовують бутафорські «місцеві вибори» і формують нову судову систему, нав’язуючи жителям дотримання російських правил бізнесу й управління власністю. Фактично вони реалізують політику рф на окупованих територіях примусово змінюючи адміністративні й кадрові практики та вводячи механізми контролю й репресій щодо місцевого населення, переводячи правові, економічні й адміністративні відносини під російське регулювання. Усіх, хто чинить опір чи не визнає нові порядки, залякують, арештовують і здійснюють над ними фізичні розправи. Заміщення місцевого управління на окупованих територіях іде одночасно з повним впровадженням російської «вертикалі влади», включно з держкомпаніями, наприклад, українську Запорізьку АЕС передано під контроль «Росатому».

Запровадження російського законодавства й управління. За доповіддю Офісу ООН з прав людини, «російська окупаційна влада […] впроваджувала законодавство та системи управління рф в усіх сферах життя. Вони організували «місцеві вибори», запровадили правову та судову системи рф, вимагаючи від жителів дотримуватися російських правил ведення бізнесу й володіння майном». На практиці це означає заборону українського законодавства, примусові перереєстрації підприємств на російських умовах, скасування української землевпорядної документації та формування «відкритих списків» для реєстрації російських паспортів. Опір впровадженню такої системи карається – непокірних штрафують, депортують або саджають до «фільтраційних таборів». 

Паспортна політика й легітимізація окупації. Окупаційні адміністрації масово змушують місцевих жителів отримувати «паспорти» громадян рф (таке зокрема підтверджено рішенням ЄСПЛ від 25 червня 2024 року у справі «Україна проти Росії (щодо Криму)»), що одразу має дві цілі: легалізувати окупацію в очах російської пропаганди (наприклад «на Донбасі живуть росіяни») і зібрати персональні дані для організації фіктивних «референдумів». За інформацією української влади, окупанти «намагаються нав’язати російські паспорти громадянам України», пропонуючи грошові виплати (10 тис. руб.) в обмін на документ. Неотримання паспорта рф для місцевих є небезпечним: тих, хто відмовляється, позбавляють права вільно пересуватися, не допускають до роботи, медицини та соцдопомоги. За даними Головного управління розвідки МО України, у «ЛНР/ДНР» фактично «відбирають житло у місцевих жителів, які не отримали російський паспорт». Таким чином, росіяни розривають зв’язок населення з Україною й створюють штучну залежність від окупаційних структур.

Контроль інформаційного простору та пропаганда. На окупованих територіях росія монополізує медіа і зв’язок, щоб відрізати людей від правди. За даними української розвідки, агресор виділив додаткове фінансування «Роскомнагляду» та обладнання для створення центру обробки даних, аби виявляти і блокувати «небажаний» контент. Запущено понад 2,5 тисячі офіційних сайтів окупаційних структур на російській платформі «Госвеб», підсилюється стеження за електрозв’язком: на вулицях чи в закладах встановлюють камери, прослуховують приватні розмови й дзвінки. Окупанти також купують інформаційну лояльність населення «русским миром»: хваляться програмою з установки сотень тисяч супутникових тарілок для трансляції російського телебачення, змінюючи приймачі на «офіційні». Нелегальні антени заборонені. У регіонах створюються російські «Союзи журналістів» та інші штучні медіаорганізації під контролем кремлівських кураторів. 

Соціальний контроль і репресії. Указом президента рф № 141 (26.02.2024) офіційно закріплено включення окупованих територій у певні військово-адміністративні одиниці (включно з Південним військовим округом), що свідчить про побудову адміністративно-військового контролю замість цивільного, заснованого на місцевому/національному праві. Окупаційні адміністрації діють у тісному союзі з військовими, застосовуючи каральні методи щодо цивільного населення. Силові структури рф разом з окупаційною владою проводять масові безпідставні затримання, обшуки й викрадення проукраїнських активістів. За звітом ООН, окупанти «здійснювали стеження та інтенсивні обшуки, а також обмежували доступ до незалежної інформації», створюючи «задушливу атмосферу страху» для придушення будь-якого інакомислення. У школах і дошкільних закладах ввели «ідеологічних радників», які стежать за лояльністю сімей, родинам погрожують розлученням, якщо діти не беруть участі в державних заходах із пропаганди. 

Місцеві жителі також піддаються примусовому призову до російської армії, вже оголошені військові призови торкнулися Криму і частини Донбасу, Херсонщини і Запоріжжя. Міністерство закордонних справ України наголосило, що «примус до служби у російській окупаційній армії є воєнним злочином і не залишиться безкарним». Зі свого боку, громадяни України на окупованих територіях залишаються вкрай вразливими – влада України закликає їх уникати участі у злочинній мобілізації. Втім, більшість населення змушена виживати в умовах постійного страху і стеження, без гарантій прав і свобод.

Освіта, культура та ідентичність. Російські окупаційні адміністрації нав’язують «русский мир» у навчальних закладах. За спостереженнями експертів, на окупованих територіях школи і вчителі перебувають «під особливим контролем», а навчальний процес повністю ідеологізований. Вони викладають тільки за російськими програмами (виправдовують вторгнення історією, забирають українські підручники і символіку), заборонили вивчати українську мову (зокрема таке підтверджено рішенням Міжнародного суду ООН від 31 січня 2024 року за позовом «Україна проти Росії»). Діти змушені вступати у військово-патріотичні організації на кшталт «Юнармії» і проходити «армійську підготовку» у таборах, відмовитися важко через погрози та шкільних «ідеологічних радників». За даними моніторингу, окупанти буквально мілітаризують підростаюче покоління, готуючи майбутніх солдатів та ідеологічних прихильників рф. Водночас, усі прояви української культурної ідентичності радикально придушуються. 

Таким чином, російські окупаційні адміністрації послідовно реалізують політику повної «руссифікації» й викорінення українського впливу на ТОТ. Економічна експлуатація й репресивні методи влади забезпечують практично повну залежність місцевого населення від окупантів. Такі дії широко засуджені міжнародною спільнотою, а українські органи влади не раз заявляли, що легітимізація цих «адміністрацій» є незаконною і злочинною за міжнародним правом.