Блог

Державні органи влади України в черговий раз прозвітували про заходи на виконання Указу Президента України "День спротиву окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя" як щорічної пам'ятної дати. Але чи є в багатьох представників влади розуміння реального стану того, що відбувається в окупованому Криму? Чи є зв'язок та комунікації з мешканцями окупованого Криму?

Про це важко говорити в тих умовах, коли в державній політиці України ліквідовують на 11-му році окупації Криму такий центральний орган влади як Міністерство реінтеграції з питань тимчасово окупованих територій України. На мою думку, це якраз свідчить про недолугість державної політики у питаннях деокупації та реінтеграції усіх тимчасово окупованих територій; це свідчить про лицемірство представників державних органів влади, які системно організовують різні заходи, де виголошують публічні заяви, не усвідомлюючи того, що на окупованій території навіть відбувається. На жаль, популізм державної політики у відношенні до питання Криму та окупованих територій настільки зашкалює, особливо в останні роки, коли всі ініціативи громадськості залишаються проігнорованими. 

У цьому блозі я викладу текст однієї добре знайомої мені людини, котра залишилася в окупованому Криму, яка мене попросила його опублікувати, не називаючи її імені та прізвища.  Вона завжди пам'ятала Український Крим, який дав їй українську освіту, сформував українську національну ідентичність, гордість за боротьбу українського народу у російсько-українській війні. 

Текст подається російською мовою, так як він був викладений і озвучений для "русскоговорящих" в окупованому Криму. І це є реальний спротив, який відбувається в умовах окупації на одинадцятому році  в Криму. І дякую кожному кримцю за збереження віри в Україну!

«Войне нет места настоящей победе, ведь каждый из нас имеет что-то или кого-то, что наполняет жизнь смыслом. Представьте, что вы потеряли любимого человека, друга или даже домашнего питомца. Разве можно назвать победой ситуацию, где вы получаете какие-то материальные блага или территориальные приобретения, но теряете нечто настолько ценное? 

Человеческая природа отличается от природы животных и роботов. Мы обладаем душой, способной чувствовать, любить и страдать. Именно поэтому вооружённые конфликты не могут быть решением проблем между людьми. Истинная победа заключается в способности решать конфликты словами, через диалог и переговоры. Только тогда, когда мы находим мирное решение, мы можем говорить о настоящей победе. Всё остальное — это поражение, ведь война неизбежно приносит боль и потери, разрушая то, что действительно ценно для человека. В этом контексте победа возможна только в мирном диалоге, где обе стороны находят взаимопонимание и решение, удовлетворяющее всех участников конфликта. Это и есть истинная победа — победа разума над насилием, слов над оружием, человечности над жестокостью. 

Если не понятно, то ещё раз: Есть ли у вас живое существо (человек, животное или если вы религиозны то ангел) к которому вы эмоционально привязаны? Существо, которое приносит смысл в вашу жизнь? Думаю, что ответ будет да. Тогда представьте, что на какой-то войне это ваше существо, без которого вы теряете смысл жизни, это существо убивают и вы больше никогда не увидите, не услышите, не почувствуете его. 

Будете ли вы думать, что вы победили? При любом раскладе. Даже если вам дадут все деньги мира или флаг вашей страны будет развиваться на территории противника? Нет. Вы 100% будете считать лично себя проигравшим. 

Вы можете говорить потом о подвиге и о памяти, но в душе вы будете убиты и проигравший. Потому что у вас забрали то, чем вы дышали, а без дыхания человек не может жить. Поэтому в войне как и в любом конфликте нет победителей. Проиграли все уже тогда, когда начали конфликт».