Блог

В Індії державні нафтопереробні заводи припинили закупівлю нафти та нафтопродуктів із Росії. 30 липня 2025 р. агенція Reuters повідомила про те, що уряд Індії та керівники державних індійських нафтопереробних заводів серйозно сприйняли обіцянку президента США накласти вторинні санкції на тих, хто продовжуватиме купляти у великих обсягах російську нафту і нафтопродукти. 

Ще 14 липня 2025 р. Д. Трамп пригрозив тарифами у 100% для країн, які купують російську нафту. Індія є третім за величиною імпортером нафти у світі і найбільшим покупцем російської сирої нафти, яка транспортується морем. Причому, Індія закуповувала втричі більше російської нафти, ніж їй було потрібно для власних економічних потреб. Більшу частину «зайвої» російської нафти Індія перепродавала з націнкою третім сторонам і в такий спосіб суттєво поповнювала свій бюджет. 

Ще президент США Дж. Байден двічі мав спеціальну розмову з прем’єром Індії Н. Моді стосовно закупівель нафти та нафтопродуктів із РФ. Кожного разу глава індійського уряду обіцяв вдатися до кроків назустріч США, України та західних демократій. Утім, лише предметні погрози з боку Д. Трампа, вочевидь, змогли вплинути на Нью-Делі. 

Чотири індійські державні нафтопереробні заводи – Indian Oil Corp, Hindustan Petroleum Corp, Bharat Petroleum Corp і Mangalore Refinery Petrochemical Ltd– припинили купувати російську нафту в третій декаді липня цього року. Поставки на індійські державні нафтопереробні заводи сирої нафти марки Urals заміщатимуться переважно близькосхідними сортами нафти. Наразі ще невідомо, чи припинять купувати російську нафту індійські приватні нафтопереробні компанії Reliance Industries та Nayara Energy. Однак, у будь-якому разі, саме уряд країни та державні нафтопереробні заводи контролюють понад 60% загальних потужностей Індії з переробки нафти. А це стосується переробки 5,2 мільйона барелів на день. 

Зараз щонайменше чотири танкери з російською нафтою простоюють біля берегів Індії. Вони не можуть розвантажитися через відмову індійських НПЗ від нафти з РФ. Згідно з даними відстеження суден, танкери Achilles та Elyte зараз стоять на якорі поблизу міста Джамнагар. Судна наприкінці червня забрали вантажі з російських портів Приморська та Усть-Луги, де зазвичай завантажується експортна російська нафта Urals. Танкери Achilles і Elyte мають вантажність близько 700 тисяч барелів кожен. Обидва танкери перебувають під санкціями ЄС та Великої Британії. Два інші танкери, Destan та Horae, також простоюють біля індійського узбережжя з нафтою марки Urals. Очікується, що Destan, на який накладено санкції ЄС та Британії, досягне порту Сікка найближчими днями. Horae, пункт призначення якого залишається невідомим, він поки що не підпадає під санкції ЄС, Британії чи США. При цьому пункти призначення танкерів можуть змінитися. 

Як повідомляло видання Reuters, державні нафтопереробні підприємства Індії з минулого тижня тимчасово припинили закупівлі російської нафти. За даними видання, причинами стали скорочення знижок на російську сировину та заяви президента США Дональда Трампа щодо можливих санкцій. Рішення Нью-Делі взяти до уваги ультиматум Д. Трампа – це серйозний удар по нафтовим доходам Росії, адже Індія була найбільшим покупцем російської нафти, яка транспортувалася морськими шляхами. 

Рішення уряду Індії демонструє, що економічний тиск і дипломатичні заходи Заходу можуть впливати на глобальні економічні й енергетичні потоки.  Саме успішна торгівля вуглеводнями дає можливість Москві сформувати ту фінансову базу, яка уможливлює ведення РФ війни проти України та втілення інших агресивних дій на всьому пост-радянському просторі. Зокрема, за кошти, отримані від продажу нафти, Росія купує іранські ударні дрони, північнокорейські балістичні ракети, китайську продукцію подвійного призначення для потреб військово-промислового комплексу. За рахунок продажу енергоносіїв РФ виробляє власні озброєння, виплачує зарплати своїм військовим, утримує окупаційні адміністрації на тимчасово захоплених територіях України. Крім того, на гроші, одержані від продажу «чорного золота», Росія веде гібридні війни з державами Заходу, здійснюючи вбивства на замовлення, публічні напади з метою залякування, диверсії, акти саботажу, кібератаки, організацію провокацій, протестів і заворушень, пошкодження підводних електронних і енергетичних кабелів на морському дні, навмисне глушіння навігаційних сигналів, спрямування іноземних мігрантів на кордони ЄС. Прибутки від реалізації вуглеводнів забезпечують політичну стабільність путінської диктатури через надання субсидій, соціальні виплати та фінансовий контроль над різними суб’єктами федерації. 

До повномасштабного вторгнення в Україну понад 40% бюджету РФ формувалося за рахунок експорту нафти та газу, а на сьогодні ця цифра виросла ще більше. Однак зараз російська економіка втратила внаслідок західних санкцій цілий ряд статей свого експорту. Наприклад, у 2022 році РФ заробила понад $300 млрд. на енергоносіях. Відтак, зменшення закупівель російських вуглеводнів це не просто економічне рішення, а удар по здатності Кремля вести агресивні війни, дестабілізувати ситуацію у сусідніх державах й утримувати авторитарну владу.

США також запровадили санкції проти мережі «тіньового флоту», яка перевозить нафту та нафтопродукти з Ірану та Росії. 30 липня 2025 р. Управління з контролю за іноземними активами (OFAC) Міністерства фінансів США внесло до санкцій понад 50 фізичних і юридичних осіб, а також понад 50 суден, які є частиною величезної судноплавної імперії, контрольованої Мохаммедом Хосейном Шамхані – сином радника Верховного лідера Ірану аятоли Алі Хаменеї. Хосейн Шамхані використовує свої корупційні зв’язки через політичний вплив свого батька на найвищі щаблі іранського режиму для будівництва й експлуатації величезного флоту танкерів і контейнеровозів. Ця мережа транспортує нафту та нафтопродукти з Ірану та Росії, а також інші вантажі, покупцям по всьому світу, приносячи десятки мільярдів доларів прибутку. 

Запроваджені санкції відображають також постійну тісну співпрацю OFAC з Мережею боротьби з фінансовими злочинами Міністерства фінансів США (FinCEN). За словами міністра фінансів США Скотта Бессента, понад 115 нових санкцій є найбільшими на сьогодні з часу початку кампанії максимального тиску на Іран з боку Адміністрації президента США Д. Трампа. Мережа Хоссейна Шамхані складається з величезного флоту суден, фірм з управління суднами та підставних компаній, деякі з яких видають себе за легальні фірми фінансових послуг, що відмивають мільярди прибутку від світових продажів іранської та російської сирої нафти та нафтопродуктів, найчастіше покупцям у Китаї. Мережа вживає значних заходів для маскування своїх операцій і заплутування своїх зв'язків з родиною Шамхані, Іраном та путінською Росією. Флот мережі Шамхані складається як з нафтових танкерів, так і з контейнеровозів. Має місце дуже часта зміна операторів і менеджерів кожного судна, щоб визначення кінцевої відповідальності за будь-яке конкретне судно залишалося непрозорим і важким для відстеження аж до кінцевого бенефіціара, тобто родини Шамхані.  У 2024 році мережа Хосейна Шамхані була публічно викрита за свою причетність до поставок крилатих ракет, компонентів безпілотників і товарів подвійного призначення з Ірану до Росії в обмін на поставки російської нафти. «Тіньовий флот» танкерів, яким володіють Іран, Венесуела та Росія – це не просто хитра схема обходу санкцій, а багатогранна загроза, яка має геополітичні, економічні й екологічні наслідки для всього людства. Йдеться про сотні танкерів, які транспортують російську нафту, маскуючи її походження. Судна часто зареєстровані в офшорних юрисдикціях таких країн як Панама, Ліберія, Маршаллові острови. 

Більшість доходів РФ від експорту нафти надходить саме через «тіньовий флот». Це дозволяє Кремлю продовжувати агресію проти України. При цьому, зазвичай, використовуються старі, зношені кораблі, які не мають належного страхування й обслуговування. Старі танкери можуть спричинити розливи нафти, аварії, пожежі. Наслідки можуть бути катастрофічними для морських екосистем. Західним демократіям і їх союзникам слід посилити санкції, заборонити доступ «тіньовим танкерам» до міжнародних портів і проток, впровадити контроль за перевалкою нафти у відкритому морі, забезпечити прозорість власності суден і страхування. Також потрібна узгоджена стратегія G7 та ЄС. Незаконна діяльність «тіньових флотів» – це не просто питання зі сфери транспортування енергоносіїв, це глобальне питання безпеки, довкілля та справедливості.