Лише тоді в моїй свідомості відбулася чітка ідентифікація, ким або чим є росіяни, ким є я…, - Юрій Черкашин

З початку вторгнення російських військ на українські території, значна частина чиновників та правоохоронців робили свій вибір на користь ворога, співпрацюючи з ним у встановлених маріонеткових державах. Однак є й ті, хто не зрадив присязі, продовживши допомагати українському народові. Серед таких  - херсонець Юрій Черкашин, колишній заступник прокурора Дніпропетровської області та очільника відділу з питань захисту прав громадян та інтересів України на тимчасово окупованій території півострова Крим, який наразі служить у лавах Збройних Сил України. Разом з Юрієм ми  говоримо про українську правоохоронну систему та її діяльність під час окупації Криму, його досвід на війні та на посаді прокурора.

- Пане Юрію, ви є уродженцем Херсону, як саме ви пов‘язані з Кримом?

- Я народився і виріс у Генічеському районі на Херсонщині, одразу після закінчення школи вступив на юридичний факультет у Сімферопольський державний університет, який закінчив у 1998 році. Насамперед навчанням я і пов’язаний з півостровом, моїм спілкуванням з одногрупниками та студентами у гуртожитку, в якому жив.  

-Чим для вас є півострів?

Той Крим для мене більше про безтурботні студентські часи. На той момент українського я там бачив мало, і, якщо чесно, мене це тоді непокоїло не дуже. Усе для мене змінилося тільки в 2014 році, на жаль.

- Де ви перебували у 2014 році під основних подій  - окупації Криму? Як вони вплинули на вас?

- На той момент працював у прокуратурі Херсонської області на посаді начальника управління процесуального керівництва. Коли почалися вже кримські події у лютому 2014, пам’ятаю загальну розгубленість, нічні  чергування без певної мети, побоювання, що з адмінкордону з Кримом «зелені чоловічки» (російські військові без знаків розрізнення – ред.) підуть на Херсонщину. 

Лише тоді в моїй свідомості відбулася чітка ідентифікація, ким або чим є росіяни, ким є я, мої колеги, і оточення.

Приблизно у квітні 2014  в Генеральній прокуратурі було створено управління нагляду з питань захисту прав громадян та інтересів України на тимчасово окупованій території півострова Крим, а відділ з аналогічною назвою було створено в прокуратурі Херсонської області, враховуючи територіальну близькість до півострова. Відділ очолив я, і займав цю посаду рік, до квітня 2015.

- Як саме відділ здійснював процес захисту прав та інтересів громадян України на тимчасово окупованій території півострова Крим? Чи цей відділ до сьогодні існує в окупації і чи залишилися там працювати колишні співробітники?

- Спочатку завдання відділу були дещо розпливчастими, оскільки сама по собі наглядова діяльність прокуратури вже декілька років звужувалася, повноваження зменшувалися, тому реального впливу на діяльність, скажімо, тих же митних органів, у відділу не було. А митниця, нагадаю, тоді облаштувалась на адмінкордоні з Кримом і щоденно пропускала величезну кількість товарів з материкової частини держави у Крим.

Тому робота відділу формувалася виходячи з ситуації, яка складалася, з питань, які почали виникати. А це, наприклад, велика кількість мешканців Криму, які почали  виїжджати на Херсонщину для оформлення  особистих документів, паспортів, довіреностей і т.п. Звернень з цього приводу, питань правового характеру виникало чимало, нормативна база з цих питань тільки створювалася, не завжди працівники міграційної служби брали на себе відповідальність за оформлення особистих документів кримчанам. Тому левову частину роботи складали саме питання допомоги кримчанам у державних органах Херсонської області, не завжди через повноваження прокурорів, а іноді шляхом спільного пошуку правового рішення. Відзначу плідну співпрацю з апаратом Представника Президента України в АРК, який тоді розміщався у Херсоні, і головною метою якого була допомога кримчанам у вирішенні їх питань.  

«Коли почалися вже кримські події у лютому 2014, пам’ятаю загальну розгубленість, нічні  чергування без певної мети, побоювання, що з адмінкордону з Кримом зелені чоловічки підуть на Херсонщину.  Лише тоді в моїй свідомості відбулася чітка ідентифікація, ким або чим є росіяни, ким є я, мої колеги, і оточення»

У подальшому стало зрозуміло, що так звана наглядова спрямованість відділу себе не виправдовує через брак повноважень, і я почав ініціювати зміну функцій відділу, пропонуючи надання нам повноважень процесуальних керівників у кримінальних провадженнях за фактами порушень інтересів держави і громадян на території Криму. Таких проваджень реєструвалося усе більше через інтеграцію півострова в правове і економічне поле росії. На той час в Херсоні вже були створені і органи поліції, і СБУ, які реєстрували і розслідували в міру можливостей факти скоєння на території Криму кримінальних правопорушень, вчинених відносно як громадян, так і інтересів України. Як раз на момент мого призначення на посаду заступника прокурора Дніпропетровської області у квітні 2015 року це питання було вирішено, і далі відділ займався також кримінальною тематикою.      

Створення усіх цих органів у Херсоні, звичайно, не було до кінця продумано, і викликало немало нарікань, однак на мою думку, на той момент було необхідним.  Зараз відділ, як і управління в ОГП, вже не діють, цією проблематикою займається прокуратура АРК, і це на мою думку правильно.

- Чи багато ваших колег по прокуратурі не зрадили присязі? Чи знаєте ви їх особисто? Чи спілкувалися ви з тими, хто все ж таки зрадив присязі, аби зрозуміти мотивацію, чому вони залишаються служити ворогу?

- Не володію цифрами щодо кількості прокурорів, які зрадили присязі, але по відчуттям тих, що залишилися у Криму, на жаль більше, ніж тих, хто виїхав. З багатьма відданими державі працівниками прокуратури познайомився як раз в період керування «кримським відділом», коли вони виїхали на материкову територію. З числа справжніх кримських прокурорів знайомий і з етнічними українцями, і кримськими татарами, зокрема з теперішнім військовослужбовцем Марленом Джербіновим, адвокатом Усеїном Асановим і  з осетином Казбеком Тедеєвим, який зараз достатньо відомий, як людина, яка декілька років тому врятувала в столиці людей з автомобіля, що тонув у Дніпрі.  А от з тими, хто зрадив,  спілкуватися не довелося, хоча такі знайомі теж є, один мій одногрупник залишився прокурором, інший суддею. Про те, що відбувалося у прокуратурі Криму краще знають ті, хто виїхав.

- На вашу думку колишнього правоохоронця, які помилки зробила правоохоронна система на початку окупації Криму?

- Треба відрізняти помилки від зради, а останнього, мені здається в кримському правоохоронному пулі було більше.

- Ставлення до цих людей, які зрадили Присязі, однозначне, вони мали вибір, тому відповідальність має бути найсуворішою. А от  визначення правоохоронними органами колаборантів серед простих громадян, зокрема, бізнесу, на даний час у мене не таке категоричне,  по-перше через власний досвід перебування в  окупації.

«Створення усіх цих органів (які реєстрували і розслідували факти скоєння кримінальних правопорушень на території Криму - ред.) у Херсоні, звичайно, не було до кінця продумано, і викликало немало нарікань, однак на мою думку, на той момент було необхідним»

По друге, після деокупації Херсона я як адвокат захищав місцевого підприємця, затриманого одним з перших за підозрою у колабораціонізмі. Ту справу я довів лише до завершення досудового розслідування, оскільки мобілізувався до лав ЗСУ, але вона показала проблеми у підходах правоохоронців до оцінки становища людини у окупації, і ці підходи вже справедливо критикувалися міжнародними організаціями.             

- Ви добровільно мобілізувалися до Збройних Сил України, якщо не помиляюсь, 2023-му році, як звичайний солдат. Що ви тоді побачили серед мобілізованих людей? Чи був цей досвід новим у вашому житті?

- Влітку  2023 року я був мобілізований до лав ЗСУ, пройшов навчальні збори та був направлений для проходження служби в 23тю ОМБр, потрапив у роту БПАК, у званні спочатку солдата, потім молодшого сержанта. То був цікавий досвід для мене як  старшого радника юстиції, що в прокуратурі відповідає військовому званню полковника. Це був той період, коли добровольці вже майже не поповнювали ряди Збройних Сил, але мобілізація ще мала певний лайтовий характер. Хлопці в «учебці» були або з сіл, або працівниками промислових підприємств, і їх ставлення до служби можна охарактеризувати як «служити не дуже хотіли, але якщо вже потрапили сюди, будемо воювати». Що ж стосується роти безпілотників, де я проходив службу близько 6 місяців, то її складали мотивовані люди; це був справді бойовий підрозділ, наразі реорганізований в батальйон, про які залишилися найкращі спогади і спілкування з хлопцями.         

- Що з нашою правоохоронною системою наразі відбувається в контексті останнього корупційного скандалу в державному секторі енергетики?

- Не володіючи достатньою інформацією щодо обставин розслідування, я утримаюсь від детальних коментарів. Можу сказати лише одне як юрист: нам, тобто суспільству,  надали лише аудіозаписи розмов, з яких ми зробили певні висновки про певні події. Які показання дадуть ці посадові особи, а також ті, хто за версією слідства давав їм хабарі, які ще докази, крім аудіозаписів, одержить або вже має слідство?  Дуже не заздрю суду, якому доведеться приймати  холодні зважені юридичні рішення тоді, коли суспільству вже все зрозуміло і ним же винесений обвинувальний вирок.

- На вашу думку, чи впливають гучні корупційні скандали на тих, хто боронить країну?   

- Вони впливають на тих, хто завдяки таким подіям отримує підстави казати «а за що, чи за кого, воювати?» Таких немало і в армії, і в суспільстві загалом, але це нормально, бо не можуть усі без виключення українці бути абсолютно патріотично вмотивованими. А ті, хто воює не за владу, а за людей, що її обирають, за можливість вільно обирати і бути обраним, продовжать боротися, як це роблять вже давно, хто з 2014-го, хто з 2022 року.

                                                         Інтрев’ю підготувала Поліна КОСТІНА