Крайова Рада Українців Криму вшанувала пам'ять чотирьох бійців Чорноморського куреня імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного

Державний історико-архітектурний заповідник «Стародавній Київ» у партнерстві з ГО «Україна Інкогніта» ініціював належне облаштування на Замковій горі в Києві групового поховання бійців Першого українського козацького імені гетьмана Богдана Хмельницького полку (богданівців), вбитих російськими окупантами в серпні 1917 року. Про це інформують "Кримські українці".

Повідомляється, 12 серпня, до роковин поховання богданівців, толокою було приведено до ладу меморіал та розчищено стежки до нього, а також облаштовано поруч оглядовий майданчик із видом на Поділ. Крім цього, на локації було встановлено тематичний інформаційний стенд, на якому було розміщено інформацію про Перший український козацький полк.

"Також на стенді було вміщено згадку про чотирьох бійців Чорноморського куреня імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного – Олександра Костюка, Гната Ониська, Трохима Мухи та Якова Перейми, що загинули в боротьбі та заколотниками в Києві в 1917–1918 рр.", - зазначають "Кримські українці".

Враховуючи те, що Чорноморський курінь, який у листопаді 1917 року став на захист Української Центральної Ради, було сформовано в Севастополі, з пропозицією вшанування пам'яті його загиблих бійців, похованих на Замковій горі, в рамках ініціативи ГО «Україна Інкогніта» виступили члени Крайової Ради Українців Криму (КРУК) – Антон Божук, який провів відповідні історичні дослідження, та Артем Артюхов, який долучився в якості мецената, підтримавши ініціативу.

Презентація стендів була запланована на 29 серпня, проте в силу певних обставин її не було проведено.

В подальших планах КРУК – увічнення пам'яті інших бійців Чорноморського куреня, яких у лютому 1918 року большевики під час окупації Києва ув’язнювали та страчували в будівлі Оперного театру, а також комісара куреня Якима Христича, який, серед іншого, восени 1918 року очолював Бюро Краєвої Української Ради в Криму, що діяло в будинку №39 на вулиці Пушкінській (нині Євгена Чикаленка) в Києві. Зокрема, обговорюється встановлення пам'ятних таблиць на зазначених будівлях.

Довідка.

24 березня 1917 року з ініціативи добровольців почалося формування 1-го охочекомонного пішого полку імені гетьмана Богдана Хмельницького. Ініціативу підтримала Українська Центральна Рада та представники Українського військового клубу імені гетьмана Павла Полуботка. Формування з'єднання, що згодом отримало назву Першого українського козацького імені гетьмана Богдана Хмельницького полку, розпочалося наприкінці квітня – на початку травня. Наступною українською військовою одиницею став Перший Сімферопольський полк імені гетьмана Петра Дорошенка, сформований з бійців українізованих з'єднань Сімферопольського гарнізону. На початку серпня 1917 року російське військове командування відправило на фронт майже всі українізовані підрозділи Києва; в той же час у місті було дислоковано полки російських кірасирів та донських «казаків». 8 серпня 1917 року під час відправки на фронт богданівців на один з двох ешелонів напали кірасири та донці, обстрілявши його з кулеметів і гвинтівок, унаслідок чого загинув 31 боєць. На станції Пост-Волинський окупанти оточили обстріляний ешелон та роззброїли українців, піддавши їх тортурам та заарештувавши близько 300 вояків, у тому числі офіцерський склад.

12 серпня 1917 року полеглі богданівці були поховані на Замковій горі. 14 жовтня 1989 року на місці їхнього поховання було встановлено дерев'яний хрест, біля якого з ініціативи Української Гельсінської Спілки та Спілки Незалежної Української Молоді відбулося вшанування пам'яті українських вояків. На той час чітка інформація про приналежність бійців була відсутня.

Під час Українських національно-визвольних змагань, у 1917–1918 рр. на кладовищі Фролівського (Флорівського) монастиря в Києві, яке з 1960-х рр. фактично припинило своє існування і прийшло в занепад, свій останній спочинок знаходили бійці за волю та незалежність України.

Утворенню Чорноморського куреня імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного в Севастополі передувало формування місцевого українського національного руху, учасниками якого з весни 1917 року були службовці Чорноморського флоту, вояки гарнізону та представники цивільного населення, переважно інтелігенції. Визначними координаційними центрами цього руху були Чорноморська Українська громада міста Севастополя (ЧУГС) та Українська Рада військових і робітничих депутатів міста Севастополя. Зокрема, до Ради ЧУГС входили майбутні бійці Чорноморського куреня (Яким Христич, Іван Прокопович, Іван Усенко, Д. Дежур, Д. Величко та ін.). 15 листопада 1917 року в Севастополі відбулися збори матросів, вояків і робітників екіпажів, понад 5 тисяч учасників яких ухвалили «вітати [Українську] Центральну Раду, бажаючи їй успіху в боротьбі за національні ідеали і вбачаючи у ній єдину захисницю інтересів демократії в Україні». Приблизно в той же час у місті у прискореному порядку було сформовано Чорноморський курінь у складі 612 матросів, старшин і підстаршин флоту та морської піхоти; увечері 18 листопада 1917 року підрозділ вирушив на Київ, де брав участь в охороні громадського порядку. У другій половині січня 1918 року підрозділ скоротився до 225 бійців: у цьому складі він брав участь у ліквідації збройних виступів большевиків та їхніх симпатиків. У ніч проти 8 лютого большевики, що увійшли до Києва, арештували бійців Чорноморського куреня практично в повному складі; тієї ж ночі близько півтора десятка бійців з-поміж ув'язнених у будівлі Оперного театру було розстріляно, решту вивезено в невідомому напрямку, і їхня подальша доля невідома.