Південний військово-морський район ВМС України було сформовано на базі об'єктів Кримської військово-морської бази колишнього Чорноморського флоту СРСР, розформованої після розподілу флоту між Україною та Росією. До нового оперативного об'єднання увійшли органи військового управління, кораблі, судна, військові частини та підрозділи, розташовані вздовж кримського узбережжя – від Чорноморського до Керчі. У ході подальшої реформи ВМС України Південний військово-морський район було реорганізовано у Південну військово-морську базу.

Перші українські присяги в Донузлавському гарнізоні

Історія майбутньої бази розпочалася ще на початку 1992 року. Особовий склад 17-ї бригади кораблів охорони водного району Кримської військово-морської бази під командуванням капітана 2 рангу Юрія Шалита майже в повному складі склав присягу на вірність народові України.

Важливо, що ще під час Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 року понад 93% жителів Новоозерного та Мирного підтримали незалежність України. Це був найвищий показник серед населених пунктів Криму.

7 квітня 1992 року присягу на вірність українському народові також склали управління, штаб бази та значна частина офіцерів 39-ї дивізії десантних сил Чорноморського флоту. Саме ці події кримська преса того часу охрестила «кримським путчем».

Командувач Чорноморського флоту адмірал Ігор Касатонов намагався силою придушити перехід українських офіцерів на службу Україні. У ніч на 8 квітня до Новоозерного було введено підрозділи 361-го полку 126-ї дивізії берегової оборони ЧФ з Євпаторії. До селища увійшли бронетранспортери, танки та мотострілецькі підрозділи, які зайняли берегові об'єкти бази. Одночасно десантники 39-ї дивізії захопили штаб, а ракетні катери заблокували причали, біля яких перебували кораблі.

Через блокування штабу церемонію складання присяги українськими офіцерами довелося перенести до приміщення селищної ради, де було ухвалено рішення про організацію оборони у разі застосування сили.

Продовження боротьби за український флот

6 липня 1992 року в Сімферополі присягу на вірність народові України прийняли військовослужбовці 816-го артилерійського полку та протитанкового батальйону 126-ї дивізії берегової оборони Чорноморського флоту під командуванням полковника Миколи Сузанського та підполковника Володимира Васильєва. Організатором складання присяги став командир 1-го важкого гаубичного дивізіону підполковник Олексій Михайлютенко.

І цього разу адмірал Касатонов намагався перешкодити переходу українських військовослужбовців. Після складання присяги офіцери та солдати ухвалили заяву, в якій виступили проти масштабної антиукраїнської пропаганди у військових частинах Чорноморського флоту, спрямованої на формування у військовослужбовців переконання про «російський статус» Криму та необхідність його відокремлення від України.

Завдяки виваженим діям командирів вдалося уникнути збройного протистояння між українськими військовими та підрозділами, що залишилися під російським командуванням. Водночас проти прихильників української державності у Криму було розгорнуто масштабну інформаційно-психологічну кампанію.

Формування потужного морського угруповання

Попри надзвичайно складні умови, особовий склад Південної військово-морської бази практично з нуля відновив боєготовність отриманих після розподілу Чорноморського флоту кораблів, суден та берегової інфраструктури. Було створено систему управління, відновлено технічне забезпечення, логістику та організовано повноцінне функціонування одного з найбільших оперативних об'єднань українських ВМС.

1 березня 1996 року в Донузлавському гарнізоні відбулося знакове для українського флоту свято — урочисте підняття прапора ВМС України на середньому розвідувальному кораблі «Сімферополь».

27 березня 1996 року завершився прийом об'єктів колишньої Кримської військово-морської бази. Цього дня у Новоозерному було урочисто піднято прапори ВМС України на сімнадцяти кораблях і суднах Південного військово-морського району.

На той час це було друге за значенням і бойовими можливостями оперативне об'єднання Військово-Морських Сил України. Його зона відповідальності простягалася від гирла Дунаю до Ялти та охоплювала внутрішній і зовнішній рейди Севастополя.

Урочистості перетворилися на справжнє свято для жителів Донузлавського гарнізону та Новоозерного. Після військового параду відбувся святковий салют, а над адміністративною будівлею селища було піднято Державний Прапор України.

Пам'ять про український гарнізон

До 15-річчя формування Південної військово-морської бази, у 2011 році, силами офіцерів і ветеранів у приміщенні штабу було створено музейну експозицію, присвячену історії бази та Новоозерного. Тоді ж відкрили пам'ятну дошку на честь військовослужбовців, які стояли біля витоків українського військового флоту в Криму.

Історія Південної військово-морської бази є невід'ємною частиною історії становлення Військово-Морських Сил України. Вона засвідчує, що боротьба за український Крим розпочалася задовго до російської окупації 2014 року, а українські військові моряки ще на початку 1990-х років відстоювали право служити незалежній Україні, попри політичний і військовий тиск з боку Росії.