21.05.2026, 17:50

Українське відродження в Севастополі: як українська громада боролася за мову й освіту

Поділитись

21 травня 1989 року в Севастополі було проголошено створення осередку Товариства української мови (ТУМ) імені Тараса Шевченка. Свою історію він виводив від таємного гуртка «Кобзар», який на початку ХХ століття було засновано представниками української інтелігенції Севастополя та офіцерського складу Чорноморського флоту. Члени гуртка проводили активну культурно-просвітницьку діяльність: організовували літературні та драматичні вечори, вечори пам'яті Тараса Шевченка, читання рефератів та обговорення українських тем.

Як з організації «Кобзар» на початку доби національно-визвольних змагань у 1917 році постала Чорноморська українська громада міста Севастополя, що стала основною рушійною силою українізації в регіоні, так і севастопольський осередок ТУМ наприкінці 1980-х – на початку 1990-х рр. спричинився до перезапуску процесів українського відродження в Криму, ставши одним із найактивніших у регіоні, разом із керченським та євпаторійським осередками.

10 березня 1989 року було видано відкрите звернення за підписом членів ініціативного комітету: Івана Шевченка, Миколи Гука, Богдана Єналя з запрошенням на установче зібрання ТУМ у Севастополі, яке відбулося 21 травня.

До міського осередку ТУМ, як майже століття до того, увійшли робітники, вчителі, військовослужбовці – загалом 20 осіб. Було прийнято статут організації та обрано склад її ради в кількості 6 членів. Головним напрямком роботи осередку ТУМ було зазначено захист української мови та культури і впровадження її у всі сфери життя.

Де-юре ТУМ проіснував до 21 січня (фактично – до середини) 1992 року, після чого його правонаступником себе оголосило Всеукраїнське товариство (ВУТ) «Просвіта» імені Тараса Шевченка, яке увібрало в себе частину осередків ТУМ. Найвірогідніше, саме тоді севастопольський осередок ТУМ було реорганізовано в осередок ВУТ «Просвіта».

Заходи біля пам'ятника Т.Г. Шевченка в Севастополі, 2010 рік. Фото з сайту "Українське життя в Севастополі"

У міжчассі в складі організації було організовано український народний хор та драматичний гурток; крім цього, організовувалися музичні вечори, присвячені творчості Тараса Шевченка, Лесі Українки, уродженки Балаклави артистки Оксани Петрусенко, а також низка інших просвітницьких заходів. Також було створено Севастопольську українську літературну спілку (імовірно, таку неофіційну назву мав міський осередок Національної спілки письменників України).

До того ж, чимало кроків було зроблено в напрямку організації в місті шкільної освіти українською мовою. В 1990 році члени ТУМ відкривали в школі-інтернаті №1 українську недільну школу, щоб у її стінах навчати дітей мови, народознавства, основ релігії. Виділене приміщення було відремонтовано і приведено до ладу власними силами і власним коштом. Невдовзі після урочистої лінійки та перших занять, у приміщенні недільної школи відбувся погром, а учнів та вчителів було позбавлено доступу до нього – за вказівкою міського управління освіти. Після цього заняття в недільній школі проводилися на квартирах або в орендованих приміщеннях.

Наприкінці 1991 року члени севастопольського осередку ТУМ, які ще в 1990 році піднесли над містом український прапор, проводили активну пропагандистську роботу з підготовки та проведення в місті заходів до Всеукраїнського референдуму про незалежність України, що відбувся 1991 року: вони робили поквартирні обходи з агітаційними матеріалами, розклеювали по місту листівки, відкрито агітували мешканців на майданах і вулицях проголосувати за самостійну Україну. Зрештою, ідею незалежності України підтримало понад 57% виборців у Севастополі: так уперше було розвіяно міф про «споконвіку російське місто».

На початку 1990-х рр. члени осередку ТУМ створили у Севастопольській міській раді депутатську групу «Україна». Згодом, у 1991 році, офіцери дійсної служби, причетні до діяльності ТУМ у Севастополі, утворили міський осередок Спілки офіцерів України і розпочали організаторську роботу, що фактично закладала підвалини ВМС України. Як члени гуртка «Кобзар», а згодом Чорноморської української громади Севастополя в 1900-10-х рр., так і їхні наступники на початку 1990-х рр. допомагали українським морякам формувати бібліотечки та народознавчі світлиці, проводили для офіцерів і мічманів курси української мови тощо.

10–11 жовтня 1992 року в Сімферополі відбувся Перший всекримський конгрес українців, який своєю головною метою проголосив збереження статусу Криму як невід’ємної складової частини України. Основним завданням заходу було посилення впливу українців Криму на суспільно-політичні процеси у регіоні.

На той час багато кримських українців були невдоволені станом своїх національно-культурних прав. Зокрема, місцева влада на той час блокувала відкриття українських класів, не кажучи вже про школи, а на регіональному телебаченні не було ані хвилини українського мовлення. Відповідно українська спільнота Криму громада відчувала шалений тиск і спротив будь-якому розвитку українства на теренах півострова. На конгресі серед тисячі делегатів були присутні учні першого в Криму україномовного класу з ЗОШ №33 Сімферополя: саме їхні батьки в 1991 році відгукнулися на заклик кримських осередків ТУМ, подавши заяви на навчання в першому за останнє півстоліття на Кримському півострові класі з українською мовою навчання.

У березні 1995 року члени севастопольського осередку ВУТ «Просвіта» видали у світ перше число часопису «Дзвін Севастополя», який у деяких джерелах хибно називають «першою україномовною газетою в місті» (якщо мається на увазі регулярний вихід, то такий опис має рацію).

Починаючи з 1992 року, українська мова та література вивчалися у школах Криму факультативно, а згодом їхнім обов’язковим вивченням було охоплено вже понад 70% усіх школярів. У 1996 році члени севастопольського осередку ВУТ «Просвіта» тривалий час проводили акцію щодо збору заяв від батьків із вимогою надати їхнім дітям можливість навчатися в україномовних школах. Відтак міське управління освіти було змушене погодитися на відкриття українського ліцею №8, української гімназії №53 та української школи-інтернату №7.

Перший спектакль українською мовою зіграний акторами севастопольського Молодіжного театру на Великій Морський, 2007 рік. Фото з сайту "Українське життя в Севастополі"

Пізніше офіційно україномовними стали 39 класів у семи школах міста, де навчалося понад 600 школярів. Крім цього, з ініціативи просвітян у Севастополі почали проводити виїзні вступні іспити для місцевих абітурієнтів до вишів Тернопільщини та Львівщини, а також організовувати поїздки школярів на зимові канікули на Галичину та Буковину. Просвітяни також чимало зробили для забезпечення шкіл та дошкільних закладів міста українськими підручниками, художньою літературою, іншими посібниками.

Станом на 2013 рік севастопольський осередок ВУТ «Просвіта» налічував 1611 осіб (26 почесних членів, 86 індивідуальних, 14 колективних членів).

Край його діяльності поклала російська окупація Криму у 2014 році.

Антон БОЖУК, дослідник історії українців Криму

Також читайте матеріал про розвиток осередків ВУТ «Просвіта» в різних регіонах кримського півострова на «Голос Крима. Культура»: «Просвіта»: перша ластівка українського відродження в Криму