Всупереч судам і спротиву: як українці Криму збудували греко-католицький храм у передмісті Ялти

15 років тому, 13 червня 2011 року, в передмісті Ялти (селище Відрадне, Нижня Масандра) відбулося освячення новозбудованого храму УГКЦ на честь Святої Трійці. 

Урочистість очолили куріальний єпископ Богдан (Дзюрах), секретар Синоду єпископів УГКЦ, та єпископ Василь (Івасюк), тогочасний екзарх Одесько-Кримський. Їм співслужили настоятель ялтинської громади, декан Кримського деканату о. Ігор Гаврилів та інші клірики екзархату і священниками Римо-Католицької церкви з Ялти та Євпаторії. 

На святкування знакової для кримських греко-католиків події у дворі невеликого храму, крім місцевих парафіян також зібралися численні гості – не лише з різних куточків України, а й з інших країн (Білорусь, Польща, Молдова). Урочиста літургія супроводжувалася незабутньо колоритним співом учасників Галицького камерного хору «Євшан», які спеціально прибули зі Львова до Ялти. Невеликий за розмірами храм не міг вмістити всіх бажаючих бути присутніми на Службі Божій, проте люди, які перебували надворі, мали змогу чути трансляцію через гучномовець.  

Храм Святої Трійці було збудовано зусиллями родини Петра та Оксани Токачів, котрі, перейнявшись проблемами ялтинських греко-католиків, використали приватну земельну ділянку для того, щоби власним коштом побудувати на ній храм у подарунок вірянам-землякам. За свій вчинок родина Токачів отримала грамоту подяки з апостольським благословенням Папи Римського Бенедикта XVI та світлину Вселенського Архиєрея, а також подячну грамоту від Глави УГКЦ Блаженнішого Святослава, і від владики Богдана Дзюраха особисто – список ікони святого Климента Папи Римського. 

Після окроплення вірян та гостей свяченою водою владики Богдан та Василь освятили храмовий дзвін на честь святого Климента й першими видобули з нього урочистий подзвін, після чого в ролі дзвонаря себе міг спробувати кожний бажаючий. Урочистість завершилася невеликою трапезою. 

Поява на півдні Криму єдиного греко-католицького храму в регіоні за 10 місяців після закладення його підвалин стала приємною несподіванкою для багатьох вірян УГКЦ та інших конфесій, а також для людей доброї волі – з огляду на умови функціонування дев’яти кримських греко-католицьких парафій, яким місцева влада відмовляла в праві на спорудження храмів у силу тих чи інших причин. Богослужіння для кримських греко-католиків правилися або у храмах інших конфесій (Ялта, Керч), або в помешканнях священників (Сімферополь), або у спеціально пристосованих приміщеннях (Євпаторія, Севастополь). 

На той час ялтинська парафія УГКЦ в ім’я перенесення мощей святого Миколая Чудотворця майже два десятиліття в судовому порядку добивалася виділення земельної ділянки для будівництва власного храму. В травні 2005 року після позитивного рішення міської ради з цього питання екзарх Одесько-Кримський УГКЦ Василь (Івасюк) освятив землю під будівництво храму – надану ділянку на сейсмічно нестабільному ґрунті під опорною стіною. Проте вже за деякий час надія громади на довгоочікуване будівництво омріяної святині пригасла через низку судових позовів щодо легітимності рішення міської ради стосовно надання землі греко-католицькій парафії. Судові процеси з цього приводу було спровоковано через відкритий лист мешканців Ялти з різкими висловлюваннями проти будівництва греко-католицького храму в місті. По суті подібні акції стали не лише проявом нетерпимості стосовно парафіян УГКЦ, а й відвертим декларуванням небажання присутності українців у Криму. 

До того часу місцева громада УГКЦ, не маючи власного храму, була змушена збиратися на богослужіння в римо-католицькому храмі. 

Доля храму Святої Трійці після російської окупації Криму невідома. 

*Фотографії – з архіву Кримського деканату УГКЦ