1600 кілометрів від дому: історія звільнення севастопольського політв'язня Володимира Маладики

28 липня на волю вийшов репресований свідок Єгови з тимчасово окупованого Севастополя Володимир Маладика, якому 8 липня виповнилося 63 роки. Загалом за ґратами він провів понад 4 роки, більшу частину з яких – у виправній колонії № 3 по Тамбовській області, за 1600 кілометрів від рідного міста.

Володимир Маладика є уродженцем міста Єнакієве (ТОТ Донецької області). Після закінчення школи опанував фах кухаря, згодом пройшов навчання у школі техніків морської авіації в Калінінґраді (рф), де здобув фах «Технічна експлуатація літальних апаратів та двигунів». Надалі служив техніком у підрозділі Чорноморського флоту в селищі Кача в передмісті Севастополя. В 1986 році створив родину. З початку 1990-х років належить до свідків Єгови.

Окупанти розпочали переслідування Володимира Маладики та двох інших свідків Єгови з тимчасово окупованого Севастополя, Євгена Жукова та Володимира Сакади, у вересні–жовтні 2020 року. Наступного дня після порушення проти них «кримінальної справи» за «організацію діяльності екстремістської організації», силовики з ФСБ провели в них обшуки та помістили їх до ізолятора тимчасового тримання, а за день – до СІЗО. Підставою для репресій стали таємно зроблені відеозаписи 4-х молитовних зібрань. За версією «слідства», репресовані «здійснювали керівництво богослужбовими зборами, ознайомленням людей зі Святим Письмом, вчиненням справ милосердя (!), поширенням у суспільстві інформації, що зачіпає наукові, соціальні, історичні теми».

Після обшуку Володимира Маладику та його дружину Наталю було відправлено на примусове обстеження у психоневрологічному диспансері через знайдений у їхньому помешканні пакет із сухим молоком, який видався окупаційним оперативникам підозрілим.

В експертному висновку від 15 лютого 2021 року було зазначено, що Володимир Маладика був активним учасником богослужінь, проте без жодних аргументів на підтвердження цього; основним «доказом провини» було названо молитву, яку вірянин промовив наприкінці одного з зібрань.

У квітні 2021 року «справа Жукова» надійшла до «суду». За час «слідства» та «суду» чоловіки провели майже півтора роки в СІЗО та понад 8 місяців під домашнім арештом кожний.

Під час своєї останньої промови 27 вересня 2022 року в «Нахімовському районному суді Севастополя» Володимир Маладика повідомив що не знайшов у матеріалах «справи» доказів того, що десять осіб, які були засновниками регіонального осередку свідків Єгови як юридичної особи, після рішення окупаційного «суду» про заборону її діяльності у 2017 році збиралися разом і вирішували ті чи інші організаційні питання, вели протокол, ухвалювали рішення тощо. При цьому вірянин наголосив, що молитовні зібрання відрізняються від організаційних, і що сама релігія свідків Єгови не заборонена і має свою канонічну структуру, жодним чином не пов'язану з діяльністю юридичної особи. Також Маладика наполягав на тому, що окупанти судять його за релігійні переконання, обвинувачуючи в «підриві основ держави та конституційного ладу».

У жовтні 2022 року «Нахімовський районний суд Севастополя» відправив Євгена Жукова, Володимира Маладику та Володимира Сакаду на 6 років до колонії загального режиму. За рік апеляція підтримала це рішення, а в грудні 2024 року незаконний вирок остаточно затвердила касаційна інстанція.

За словами Володимира Маладики, в перші дні свого перебування в російських застінках він просив дати йому роботу, яка буде відповідною його віку та силам. Відтак його розподілили на підготовку металічних виробів для подальшої обробки. Свою роботу чоловік дотримував, поводився зразково, в колонії до нього жодних претензій не висували. При цьому адміністрація колонії забороняла йому спілкування з іншими в'язнями, вважаючи його схильним до агітації як засудженого за «екстремізм». У 2024 році він перебував у бараці на 50 осіб.

Говорячи про свій побут за ґратами, Володимир Маладика повідомив, що вода в колонії мала стійкий болотяний сморід, і її було неможливо ані пити, ані використовувати для гігієнічних потреб. Не кращою була ситуація і з харчуванням. Політв'язень значною мірою залежав від посилок, які йому передавали дружина та друзі. На волю чоловік вийшов із сумкою листів на його підтримку, які він отримував під час перебування за ґратами.

9 червня цього року з колонії в російському Ярославлі вийшов Євген Жуков. Також цього місяця очікується звільнення Володимира Сакади.