Новий важіль Вашингтона: США очолили світовий експорт нафти, посунувши Саудівську Аравію та росію

Сполучені Штати Америки, які колись були жертвою арабського нафтового ембарго, офіційно стали найбільшим експортером нафти та нафтопродуктів у світі. Цей статус кардинально перекроює глобальну торгівлю енергоносіями на тлі триваючого конфлікту Вашингтона з Іраном. Про це інформує британське агентство новин «Ройтерз».

Нафтові рекорди, історія і феномен успіху Штатів

За даними спеціалізованої служби відстеження суден Vortexa, у травні 2026 року сукупний експорт сирої нафти та палива з США зріс до безпрецедентних 10,5 мільйонів барелів на добу (б/д). Тим часом, за підрахунками «Ройтерз», у травні обсяг російського експорту становив 7 млн барелів на добу, тоді як за даними Vortexa, експорт Саудівської Аравії склав 5,9 млн барелів на добу.

Для порівняння: у 2025 році Саудівська Аравія експортувала близько 8,1 млн барелів на добу, США — 6,6 млн барелів на добу, а експорт росії становив близько 5,8 млн барелів на добу, згідно з даними Vortexa.

«У Вашингтона з'явився новий інструмент, про наявність якого вони не здогадувалися до війни з Іраном, — експорт енергоносіїв», — зазначила Мішель Брухард, керівниця відділу політики компанії Kpler, що займається відстеженням суден.

Починаючи з 2000 року, видобуток нафти та нафтопродуктів у США майже потроївся і досяг близько 22 млн б/д. Водночас виробництво рідких вуглеводнів у Саудівській Аравії протягом останніх 26 років штучно коливалося в межах 10–12 млн б/д через жорсткі квоти картелю ОПЕК.

У період з 2000 по 2010 рік видобуток нафти та нафтопродуктів у росії зріс з 6 до 10 мільйонів барелів на добу, у 2010-х роках збільшився ще на 2 мільйони барелів на добу, але з 2020 року в основному перебуває у стані стагнації та знизився до рівня нижче 10 мільйонів барелів на добу.

У «Ройтерз» пояснили, що домінування США у видобутнку та експорті нафти є вражаючим поворотом для країни, яка десятиліттями залежала від нафти з Близького Сходу та зазнала наслідків нафтового ембарго, введеного деякими членами ОПЕК (Організація країн-експортерів нафти - ред.) у 1973 році у відповідь на підтримку Ізраїлю з боку США.

Доля США почала змінюватися після 2010 року, коли видобуток нафти та газу з їхніх сланцевих родовищ різко зріс, спочатку зробивши країну найбільшим у світі виробником газу, а потім — найбільшим у світі виробником нафти.

Згодом, у  2015 році, США скасували 40-річну заборону на експорт, яка діяла з часів арабського нафтового ембарго, відкривши шлях для свого нафтового буму у світ. 

Оскільки війна між США та Іраном з лютого 2026 року порушила експорт нафти з Саудівської Аравії, а експорт російської нафти постраждав від атак українських дронів та санкцій США проти москви за вторгнення в Україну, на сьогодні США є провідним експортером нафти у світі.

Успіх США також залежить від стратегії країни у торгівлі нафтою: тим часом як в інших країнах уряди повністю або частково встановлюють цілі щодо видобутку та експорту, у США все залежить від рішень приватних компаній і зумовлено насамперед прагненням до прибутку.

«Коли ціни на нафту зростають, американські компанії реагують збільшенням видобутку, що сприяє зниженню цін. Коли ціни низькі, американські компанії скорочують видобуток, що сприяє їхньому зростанню», — зазначив Кеннет Медлок III, науковий співробітник з питань енергетики та ресурсної економіки в Інституті публічної політики Бейкера.

«Багато в чому це схоже на те, що роблять ОПЕК та Саудівська Аравія з резервними виробничими потужностями, але це більше ринковий механізм, ніж стратегічний інструмент», — зауважив він.

Геополітичний тріумф долара та нафти: реакція ЄС та москви

Передбачається, що нафтова перевага США може послабити цінову владу, яку ОПЕК та її союзники здавна мали на нафтових ринках. Це грає на руку президенту США Дональду Трампу, який тривалий час критикував ОПЕК за маніпулювання ринками. Крім того, у травні організація також зазнала суттєвого удару, коли один із її найбільших членів — Об’єднані Арабські Емірати — вийшов із її складу після майже 60 років членства, що є чудовою нагодою для Сполучених Штатів.

Такий розподіл сил викликає неоднозначну реакцію серед союзників та конкурентів.

Цього місяця Ігор Сєчин, керівник кремлівської нафтової компанії-гіганта «Роснефть» та один із найближчих соратників диктатора владіміра путіна, заявив, що головними вигодонабувачами від закриття Ормузької протоки стали американські енергетичні компанії.

Представники ЄС, які спочатку вітали зростання видобутку нафти та газу в США як альтернативу постачанням з росії та Близького Сходу, почали ставитися до цього скептичніше і попередили про ризики надмірної залежності від американських компаній, що ймовірно пов'язане з конфліктом між ЄС та адміністрацією США щодо торговельних тарифів та екологічних норм.

Зазначено, що статус найбільшого експортера нафти надасть Вашингтону новий потужний важіль впливу у переговорах із союзниками та конкурентами, на додаток до його глобального військового панування та домінування на фінансових ринках завдяки ролі долара США як світової резервної валюти.

«Зараз можна побачити, який вплив мають Сполучені Штати на деякі з цих країн, оскільки вони залежать від США в питаннях постачання нафти або газу», — зазначила Брухард, додавши, що США є найбільшим постачальником сирої нафти до Європи та другим за величиною постачальником дистилятів.

Раніше «Голос Криму» писав про вихід Об'єднаних Арабських Еміратів з ОПЕК.