Міжнародний день жертв насильницьких зникнень: у СІЗО-2 Сімферополя знайшли двох молодих людей із Керчі

30 серпня у світі відзначають Міжнародний день жертв насильницьких зникнень. Для України ця дата має особливе значення, адже тисячі українців на тимчасово окупованих територіях стали жертвами незаконних затримань, викрадень та насильницьких зникнень. Значна частина таких випадків припадає на Крим, де російська окупаційна влада протягом 13 років використовує практику ізоляції людей та приховування інформації про їхнє місцеперебування.

Про це у день пам’яті нагадує менеджерка «Кримськотатарського Ресурсного Центру» Зарема Барієва, яка багато років займається документуванням випадків незаконних затримань та зникнень громадян України в тимчасово окупованому Криму.

«Сьогодні — Міжнародний день жертв насильницьких зникнень. У цей день я хочу нагадати про сотні людей із Криму, які шукають своїх рідних, викрадених злочинною окупаційною владою прямо з їхніх власних домівок, а також про тисячі жертв насильницьких зникнень на всіх окупованих територіях України», — написала Зарема Барієва.

Крим: роки без відповідей

Проблема насильницьких зникнень у тимчасово окупованому Криму виникла не після повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році. Вона стала одним із проявів російської окупації півострова ще у 2014 році.

Викрадення людей, незаконні затримання, обшуки, переслідування за політичними та громадянськими переконаннями, а також відсутність інформації про місцеперебування затриманих стали частиною системної практики окупаційної влади.

За роки окупації рідні багатьох кримчан змушені були самостійно шукати інформацію про своїх близьких — звертатися до окупаційних правоохоронних органів, прокуратури, судів, адвокатів та правозахисних організацій.

У багатьох випадках російські силові структури спочатку взагалі заперечували факт затримання людини. Лише через місяці або навіть роки родичам вдавалося встановити, що їхня близька людина перебуває у СІЗО чи колонії.

Історія Влади та Олега

Одним із нових прикладів, який актуалізує проблему насильницьких зникнень у Криму, є історія Влади Сагерманової та Олега Германенка, молодих людей із Керчі.

За інформацією Зареми Барієвої, Олега затримали 5 квітня 2026 року, коли він перебував на судні-газовозі в порту Сабетта в Ямало-Ненецькому автономному окрузі РФ. Наступного дня його доставили до московського аеропорту Внуково, після чого зв’язок із ним зник.

Через два дні, 8 квітня, російські силовики прийшли до орендованої квартири Влади в Керчі. Після обшуку дівчину затримали та вивезли в автозаку. Протягом наступних чотирьох місяців родичі не знали, де перебуває Влада.

Як повідомляє Барієва, на письмові запити до ФСБ у Криму та Севастополі родина отримувала відповіді, що Влада Сагерманова та Олег Германенко не затримувалися, а кримінальні справи щодо них не порушувалися.

Водночас згодом інформація про Владу з’явилася серед осіб, яких утримують у СІЗО-2 Сімферополя.

Родина дізналася, що Влада жива

За словами Зареми Барієвої, 28 серпня з нею зв’язалися родичі Влади, які перебувають у Європі. Завдяки інформації, оприлюдненій правозахисницею щодо утримуваних у СІЗО-2 Сімферополя, вони нарешті отримали підтвердження, що їхня племінниця жива.

Для родини, яка чотири місяці не знала, де перебуває близька людина, це стало першим важливим свідченням після її зникнення. Водночас залишається невідомим, у яких умовах утримують Владу та Олега та який їхній фактичний процесуальний статус.

За інформацією Барієвої, молодих людей російська окупаційна влада звинувачує у державній зраді. Ці дані наразі не мають незалежного підтвердження.

Особливе занепокоєння викликає стан здоров’я Влади

Ситуація Влади ускладнюється станом її здоров’я. За інформацією менеджерки «Кримськотатарського Ресурсного Центру», приблизно за рік до затримання у дівчини діагностували цукровий діабет II типу.

Вона потребує регулярного контролю рівня цукру в крові та відповідного медикаментозного лікування. Тому її родичі особливо стурбовані тим, чи має Влада доступ до необхідної медичної допомоги та ліків у місці несвободи.

Насильницькі зникнення як інструмент окупації

Історія Влади та Олега показує одну з ключових проблем окупаційної системи — людина може фактично зникнути з публічного простору після затримання, а її родина тривалий час не отримує жодної офіційної інформації.

Саме ця невизначеність є одним із найболючіших аспектів насильницьких зникнень. Для родини це означає місяці й роки очікування, пошуків та боротьби за будь-яку інформацію про близьку людину.

За даними, які наводить Зарема Барієва, у базі «Кримськотатарського Ресурсного Центру» зареєстровано сотні звернень громадян України, які розшукують своїх рідних у Криму, а також на тимчасово окупованих територіях Херсонської та Запорізької областей.

За кожною такою заявою стоїть окрема людська історія

І саме тому Міжнародний день жертв насильницьких зникнень — це не лише дата в міжнародному календарі. Для українських родин це нагадування про близьких, яких вони продовжують шукати, і про злочини російської окупаційної влади, які мають бути задокументовані та отримати належну правову оцінку.

Історія Влади Сагерманової та Олега Германенка вкотре нагадує: встановити, де перебуває незаконно затримана людина, — це лише перший крок. Наступним має стати її повернення додому.

Раніше «Голос Криму» писав про те, як стали відомі імена кримських татар, яких після 20 місяців ізоляції кинули до СІЗО-2 Сімферополя.