Українська церква без права голосу: кримська історія

20 років тому, у другій половині травня 2006 року, нещодавно призначений Постійний представник Президента України в АР Крим Геннадій Москаль провів низку зустрічей із представниками різних прошарків населення регіону, в тому числі з лідерами 20 релігійних організацій. Під час цієї зустрічі як найгостріший було відзначено виступ правлячого архієрея Кримської єпархії УПЦ КП єпископа Климента, який повідомив, що вперше присутній на такому високому зібранні за понад десятиліття існування церкви. 

Поскаржившись на постійний пресинг з боку УПЦ Московського патріархату, який особливо посилюється під вибори та на церковні свята, єпископ Климент передав Геннадію Москалю відповідні листівки та офіційні газетні публікації, де УПЦ КП виставляється як «неблагодатна» та «розкольницька». Серед цих матеріалів була оприлюднена 13 травня 2006 року «офіційна» заява прес-служби Євпаторійського благочиння Сімферопольської і Кримської єпархії УПЦ МП у відповідь на публічне освячення пасок 22 квітня  благочинним Сакського та Євпаторійського округу Кримської єпархії УПЦ КП ієреєм Ярославом Гонтарем. Визначивши себе як «канонічну, тобто законну православну церкву», в євпаторійському осередку УПЦ МП назвали о. Ярослава «представником угруповання розкольників, не визнаного жодною з 15-ти світових православних церков», «із великим жалем констатували факт релігійного обману» і застерегли свою паству, що всі дії представника УПЦ КП «з точки зору церковних канонів є святотатськими, незаконними і безблагодатними, тобто марними і небезпечними для духовного життя вірян». Крім цього, в осередку УПЦ МП послалися на рішення собору російської православної церкви, згідно з яким особи, що вдаються до богослужбової практики «підданої анафемі розкольницької організації» (себто УПЦ КП), підпадають під відлучення від російської церкви. 

У відповідь на цю заяву о. Ярослав Гонтар через газету «Кримська світлиця», яка єдиною погодилася на публікацію, оприлюднив звернення церковних рад парафій Саксько-Євпаторійського благочиння Кримської єпархії УПЦ КП до духівництва та вірян УПЦ МП. У документі зазначалося, що в Євпаторії, Саках і Сакському районі «розпочалося справжнє гоніння на християн православного віросповідання Київського Патріархату»: прояви насильства та ненависті особливо відчувалися зі сторони представників УПЦ МП, не без підтримки регіональної влади. Розпалювання релігійної ворожнечі спостерігалося в деяких державних закладах, ЗМІ та на вулицях. Дійшло до того, що вірянам УПЦ КП в Євпаторії, які не мали свого храму, міська влада заборонила молитися навіть у полі просто неба. 

«Територія України не є канонічною територією московського патріархату. Канонічною є російська православна церква, а УПЦ МП не визнана жодною з 15-ти світових православних церков. Щодо законності, то на території України РПЦ не зареєстрована, а УПЦ КП зареєстрована належно. Між Київським та Московським патріархатами немає різниці ні в догматах, ні у сповіданні віри, ні в традиції звершення богослужіння. Хто ж відтак розколює православ'я? Чому культові приміщення перебувають в розпорядженні тільки УПЦ МП? Чому зі сторони закордонної церкви в українських містах лунають антидержавні гасла? Присутність священиків зарубіжної церкви на заходах, організованих військовими, міськими та органами охорони правопорядку, – явно антидержавний вчинок. Куди веде нас влада?» – запитували автори звернення, які закликали припинити розпалювання релігійної ворожнечі і не розділяти українців на канонічних і неканонічних, благодатних і неблагодатних, почати діалог з духовного відродження українського суспільства та сприяти створенню єдиної помісної православної церкви в Україні. 

Передавши ці та інші матеріали Постійному представникові Президента України в АР Крим Геннадію Москалю, єпископ Климент заявив, що презентована ним Кримська єпархія УПЦ КП потребує відповідної державної підтримки, принаймні неігнорування її під час спільних духовних і світських заходів. 

Ідею створення нової релігійної структури не підтримав очільник кримської єпархії УПЦ МП митрополит Лазар, який дав зрозуміти, що йому цілком достатньо «дорадницько-законодавчої» громадської організації «Мир – дар Божий», яка фактично вирішувала всі проблеми релігійного життя в Криму: за словами архієрея московської церкви, до організації входять представники конфесій, що мають у Криму багаторічну традицію, решті ж дорога до неї закрита. При цьому Лазар зазначив, що радий буде знову бачити в організації муфтія мусульман Криму Еміралі Аблаєва, який добровільно залишив її за кілька років до того. У відповідь Аблаєв пояснив свій вчинок тим, що його свого часу стурбувала ідея щодо встановлення на території Криму двох тисяч хрестів до 2000-річчя християнства; до того ж, він зазначив, що хотів би бачити в організації і єпископа Климента, оскільки не вбачає підстав відвертатися від суто української церкви. 

В підсумку Геннадій Москаль запевнив, що буде боротися за створення рівних умов для всіх релігійних громад Криму, наділення їх землею та повернення вірянам колишніх церковних споруд.