Нова архітектура глобальної безпеки: Німеччина та Японія синхронно переозброюються через 80 років після Другої світової війни

Через вісім десятиліть після завершення Другої світової війни Німеччина та Японія переглядають свої оборонні доктрини, розпочавши масштабне військове переозброєння на тлі зовнішніх загроз. Про це інформує американська щоденна газета «Нью-Йорк Таймс».

Процес озброєння Японії та Німеччини суттєво прискориться під час саміту лідерів «Великої сімки» (G7) у французькому місті Евіан, де очікується фіксація нових військових угод. Партнерство передбачає глибокий обмін технологіями, ноу-хау та спільну роботу над розробкою безпілотних систем і гелікоптерів, що є критично важливим для модернізації їхніх збройних сил.

У «Нью-Йорк Таймс» наголошено, що сучасне мілітарне зближення Берліна та Токіо не має нічого спільного з реваншизмом чи відродженням союзу Осі зразка 1940-х років. Цього разу дві потужні економіки об'єднуються виключно з оборонних позицій задля захисту міжнародного права.

Берлін фокусується на підтримці України та стримуванні російської агресії в Європі, тоді як Токіо реагує на прямі безпекові загрози та мілітаризацію з боку Китаю та Північної Кореї. У цьому прагненні вони діють спільно з іншими державами та членами G7 — Великою Британією, Канадою та Францією, які під час Другої світової війни були їхніми запеклими супротивниками.

Як зазначив у березні на японській військово-морській базі міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус, такі країни, як Німеччина та Японія, «які й досі відстоюють міжнародний порядок, заснований на правилах, повинні ще тісніше згуртуватися та чітко заявити про свої позиції».

Крах повоєнного статус-кво: від пацифізму до реальних загроз

Протягом десятиліть після 1945 року Німеччина та Японія розвивалися в межах жорстких антимілітаристських обмежень, зосередившись на економічному зростанні та відбудові міст. Обидві країни фактично делегували значну частину тягаря своєї безпеки Сполученим Штатам та іншим союзникам. 

Після розколу Німеччини на дві частини США побудували великі військові бази та розмістили десятки тисяч військовослужбовців у Західній Німеччині, яка була передовим плацдармом у холодній війні з Радянським Союзом. Уряди як Східної, так і Західної Німеччини утримували власні великі армії, але після падіння Берлінської стіни та закінчення холодної війни возз'єднана країна витрачала набагато більше коштів на соціальні програми, ніж на оборону.

Післявоєнна Японія прийняла нав'язану Америкою Конституцію, розроблену під керівництвом генерала Дугласа Макартура. Вона зобов'язала японців відмовитися від війни та заборонила утримувати збройні сили,окрім оборонних. Це призвело до створення Сил самооборони, що й досі залишається офіційною назвою збройних сил країни.

Довгий час усередині обидвох суспільств панували потужні пацифістські рухи, проте наразі ситуація докорінно змінилася. Тектонічним зсувом стало повномасштабне вторгнення росії в Україну у 2022 році, а також дедалі агресивніша військова та економічна експансія Китаю під керівництвом Сі Цзіньпіна. Додатковим каталізатором мілітаризації стали заяви президента США Дональда Трампа, який натякав на можливість зменшення безпекових зобов'язань Вашингтона перед Європою та демонстрував прагнення укласти пряму торговельну угоду з Пекіном. Це змусило Берлін і Токіо розраховувати на власну оборонну міць.

Томас Бергер, професор Бостонського університету, який досліджував післявоєнну історію Японії та Німеччини, зазначив, що ці дві країни несуть відповідальність за «можливо найбільшу катастрофу 20 століття», і що їхні поразки «розбили їхні ідеали та віру в імперію та мілітаризацію».

Однак нещодавні зміни у глобальному безпековому ландшафті, зокрема непередбачуваність Трампа, посилили занепокоєння та відчуття терміновості у відносно нових лідерів цих країн, яких об’єднують консервативні погляди та орієнтація на оборону. «Існує цілком виправданий страх, що США можуть їх зрадити», — зазначив Бергер.

Статистика озброєння Японії та Німеччини 

Наразі нарощування збройних та мілітаристських резервів відбувається під керівництвом лідера Німеччини Фрідріха Мерца та його японської колеги Санае Такаїчі. Відомо, що незадовго до вступу на посаду рік тому Мерц очолив успішну ініціативу щодо скасування обмежень на державні запозичення Німеччини з метою різкого збільшення військових витрат, унаслідок чого за кілька років військові витрати Німеччини можуть перевищити сукупні витрати Франції та Великої Британії. Німеччина також налагодила тісні зв’язки з Україною у сфері розробки та розгортання нової зброї та звернулася до Франції з проханням забезпечити її засобами ядерного стримування.

Тим часом, як Японія витрачає на це вдвічі менше, ніж Німеччина, вона все одно залишається однією з країн, що найбільше витрачають на оборону, з цьогорічним бюджетом у розмірі близько 58 мільярдів доларів.

Прем’єр-міністр Такаїчі, консервативна депутатка, що перемогла на виборах минулого року завдяки націоналістичним закликам до відродження збройних сил. Вона розгорнула на півдні Японії ракети великої дальності — здатні досягати Китаю — та скасувала післявоєнні заборони на експорт зброї. Також віднедавна Японія уклала угоду на суму 6,5 млрд доларів про постачання військових кораблів до Австралії, а також веде переговори з Філіппінами та Індонезією щодо експорту кораблів. Німеччина налагодила тісні зв’язки з Україною у сфері розробки та розгортання нової зброї та звернулася до Франції з проханням забезпечити її засобами ядерного стримування.

Китай і росія звинуватили Такаїчі в намірі відродити мілітаризм часів Другої світової війни. Однак вона заявила, що її політика є виправданою, оскільки Японія стикається з «найсуворішими та найскладнішими» умовами безпеки з часів тієї епохи, посилаючись на загрозу з боку Китаю та Північної Кореї.

«Жодна країна не може зараз самостійно захистити свій мир і безпеку…Наше прагнення дотримуватися шляху, яким ми йшли як миролюбна нація протягом понад 80 років, абсолютно не змінилося», — повідомила Такаїчі. 

Внутрішній опір політичній волі Мерца і Такаїчі та привітання Трампа

Водночас процес озброєння натрапляє на внутрішні політичні перешкоди. В обох країнах частина громадянського суспільства та опозиційних сил усе ще чинить опір швидкій мілітаризації, побоюючись демонтажу історичних пацифістських традицій та значних бюджетних витрат на армію замість соціальних програм.

Цієї весни в Токіо десятки тисяч людей вийшли на протести проти рішення Такаїчі про збільшення експорту зброї та створення національного розвідувального агентства. Протестувальники побоювалися, що наступним кроком пані Такаїчі може стати спроба скасувати статтю 9 Конституції, яка засуджує війну.

37-річна Нахоко Хішіяма, яка допомагала організовувати деякі протести, сказала, що «політика пані Такаїчі викликає глибоке занепокоєння, оскільки вона спрямована на перетворення Японії на військову державу».

Німецька громадськість неохоче, але швидше, ніж японці, сприйняла переозброєння.

Останні опитування показують, що більшість німців вважає світ більш небезпечним, ніж він був під час холодної війни. Вони також свідчать, що дві третини населення країни підтримують збільшення видатків на військо, хоча німецькі збройні сили, які не проводять призов, мають труднощі з переконанням молоді вступити до лав армії.

Александра Сакакі, наукова співробітниця Німецького інституту міжнародних відносин та безпеки в Берліні, яка займається дослідженнями Японії, зазначила, що переозброєння вимагатиме подальшої зміни менталітету в Німеччині та Японії, особливо якщо урядовці вдадуться до таких заходів, як введення призову.

«Їм потрібно по-новому поглянути на військову сферу та суспільство…Чи будуть вони готові до бойових дій, чи готові вони воювати? Японія та Німеччина потребують підтримки громадськості для реалізації цієї концепції», — заявила Сакакі.

Від зміни курсів Німеччини та Японії в захваті одна країна — Сполучені Штати.

Трамп давно закликав союзників збільшувати видатки на власну оборону, щоб американські збройні сили могли зосередитися на інших напрямках. Під час зустрічі з Мерцем минулого року він привітав різке зростання видатків Німеччини в оборонній сфері, хоча й не без застережень. Почасти жартуючи, Трамп зазначив, що ремілітаризована Німеччина може не сподобатися американським лідерам, які перемогли нацистську Німеччину у Другій світовій війні.

«Я не впевнений, що генерал Макартур назвав би це позитивним, розумієте?» — зазначив Трамп.

Раніше «Голос Криму» писав про зустріч Сі Цзіньпіна з Кім Чен Ином у Північній Кореї.