Леся Українка: останнє масове вшанування в Криму перед російською окупацією

1 серпня 2013 року українці Севастополя панахидою та мітингом вшанували пам’ять Лесі Українки у соті роковини з дня її смерті.

Урочистості відбулися на центральній площі Балаклави, де у 2004 році було встановлено пам’ятник видатній українській поетесі. Відтоді він став одним із місць збору представників регіональної української громади та проведення заходів, пов’язаних з українською культурою й історичною пам’яттю.

Панахиду відправив настоятель міської парафії УГКЦ, капелан ВМС України о. Микола Квич. Після цього пролунав Державний Гімн України, а далі присутні виконали духовний гімн «Боже великий, єдиний».

Пам’ятник поетесі як місце української присутності

Пам’ятник Лесі Українці в Балаклаві було урочисто відкрито 3 вересня 2004 року. Його автор — севастопольський скульптор Володимир Суханов, який виборов грант у розмірі 200 тисяч гривень на увічнення образу поетеси.

Скульптурна композиція зображує Лесю Українку у 36-річному віці — саме в цьому віці вона восени перебувала в Балаклаві. Спочатку планувалося створити погруддя поетеси, однак у процесі роботи скульптор вирішив виконати напівфігуру.

Поява пам’ятника в Балаклаві мала не лише меморіальне, а й важливе культурне значення. Він став матеріальним нагадуванням про перебування Лесі Українки в Криму та одним із символічних місць української присутності в Севастополі.

Українська громада Севастополя вшанувала Лесю Українку

Важливі тези про життя і творчість Лесі Українки у своїх виступах представили доктор філологічних наук, професор кафедри новітньої української літератури Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, лауреат Шевченківської премії Юрій Ковалів; голова Севастопольської міської організації Союзу українок, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри української філології Севастопольського міського гуманітарного університету Тамара Мельник; автор пам’ятника Лесі Українці, скульптор Володимир Суханов; голова Севастопольського осередку ВУТ «Просвіта» ім. Т. Шевченка Володимир Проценко; голова ГО «Конгрес українців Севастополя» Богдан Мороз та інші учасники зібрання.

Участь у заході науковців, громадських діячів, представників українських організацій та духовенства вкотре засвідчила існування в Севастополі активного українського громадського середовища.

Це середовище підтримувало національні традиції, історичну пам’ять та українську культурну ідентичність в умовах обмеженої, а подекуди й відсутньої підтримки з боку місцевої влади.

Влада традиційно проігнорувала запрошення

Представники влади запрошення української громади міста взяти участь у вшануванні великої української поетеси «традиційно» проігнорували.

Це вкотре підтвердило відчуженість значної частини політичного керівництва Севастополя від української державної гуманітарної політики та небажання підтримувати заходи, пов’язані з українською національною пам’яттю.

Показово, що українська громада продовжувала проводити такі заходи навіть за відсутності належної підтримки з боку місцевої влади. Саме громадські організації, активісти, науковці та духовенство фактично забезпечували збереження української культурної присутності в місті.

Останнє масове вшанування перед окупацією

Сьогодні ця подія має особливе значення. Захід 1 серпня 2013 року став фактично одним із останніх масових вшанувань пам’яті Лесі Українки в Криму. Напередодні російської окупації півострова, коли в Севастополі вже відбувалися масові антидержавні акції непокори, українські активісти міста зібралися 25 лютого 2014 року біля пам'ятника поетесі в Балаклаві з нагоди річниці її народження.

Уже навесні 2014 року український Севастополь опинився під російською окупацією, а публічний український культурний і громадський простір міста зазнав системного витіснення.

Тому фотографії, спогади та документальні свідчення про події 2013 року сьогодні є не просто матеріалами про черговий меморіальний захід. Вони є свідченням того, що напередодні російської окупації в Севастополі діяла активна українська громада, яка зберігала свою ідентичність, підтримувала українські традиції та публічно відстоювала право на українську культурну присутність у Криму.

Пам’ятник Лесі Українці в Балаклаві став одним із таких символів — місцем, де українська громада збиралася, молилася, говорила про свою історію та культуру і демонструвала, що український Севастополь існував не лише в пам’яті, а й у щоденному громадському житті.

Саме тому подія 1 серпня 2013 року заслуговує на збереження в історичній пам’яті як одне з останніх публічних свідчень українського громадського життя Севастополя напередодні російської окупації Криму.

Антон БОЖУК, дослідник історії українців Криму

Разом з цим матеріалом рекомендуємо читати: «Відкритий у День Незалежності: як у Севастополі з’явився пам’ятник Тарасу Шевченку».