28.02.2026, 15:43

На заході окупованого Криму стрімко зникають пересипи в лиманах

Поділитись

В окупованому Криму стрімко зникають пересипи: широкі піщані смуги, які десятиліттями захищали лимани та курорти від штормів, стрімко втрачають висоту й ширину.

Заболочування Бакальської коси на північному заході окупованого Криму. Фото: радіо "Куреш", липень 2019 року

Пересипи становлять собою смуги наносної суші, сформовані прибійними потоками та хвильовими течіями з піщано-черепашкового матеріалу. За своєю природою вони належать до замикаючих акумулятивних форм берега й відокремлюють від моря лимани та лагуни – прибережні водойми, що виникли при затопленні пониззя балок і річкових долин. На заході Криму пересипи займають майже половину узбережжя Євпаторійського району – близько 42 кілометрів, формуючи широкі пляжі з дрібним піском.

«Впродовж останнього десятиліття пересипи інтенсивно освоюють. Недостатнє розуміння динаміки берегової зони розробниками проектів призводить до необґрунтованих рішень, які вже негативно впливають на довкілля і пов'язані з ризиком невиправданих фінансових витрат», – розповів «головний науковий співробітник морського гідрофізичного інституту РАН» в окупованому Севастополі Юрій Ґорячкін, висловлювання якого цитують підконтрольні окупантам ЗМІ.

На динаміку пересипів впливають природні чинники – штормовий перерозподіл піску, еолові процеси, перенесення наносів в озера. Втім, головну роль у їхньому руйнуванні відіграє людина: майже на всіх пересипах тривав видобуток піску, причому на озерах Сасик-Сиваш, Донузлав, Сакське та Кизил-Яр – у промислових масштабах. Упродовж 1963–1992 рр. лише з каналу біля озера Донузлав вилучили 5,5 млн кубометрів піску. Крім цього, в підконтрольному окупантам «морському гідрофізичному інституті РАН» нагадали, що до російської окупації Криму, впродовж 1992–2014 рр., з берега того ж озера було вивезено ще 7,7 млн тонн піску.

«Наслідки цього добре видно. Ширина й висота пересипів значно скоротилися. Наприклад, максимальна ширина пересипу озера Кизил-Яр зменшилася з 460 метрів у 1880 році до 30 метрів у південній частині сьогодні. Висота найбільш піднесених ділянок пересипу озера Сасик-Сиваш зменшилася з 5 до 1,5 метрів. Сакський пересип забудовано майже на 100%. Будівлі на пересипах стали уразливими до штормів – будівлі на курорті Саки та на Сасик-Сиваші вже затоплює при хвилюванні», – повідомив Юрій Ґорячкін.

До інших руйнівних факторів він зарахував копання каналів через пересипи (озера Панське, Донузлав, Ойбурське, Сасик-Сиваш, Кизил-Яр), капітальне будівництво, знищення дюн і рослинності, планування пляжів із залученням важкої техніки. В результаті природні ландшафти деградують, а озера втрачають лікувальні властивості – як це сталося з озерами Мойнакське та Кизил-Яр, з яких через опріснення зникли цілющі грязі.

За словами Ґорячкіна, наразі майже всі пересипи на заході Криму використовуються під рекреацію або плануються до забудови. Єдиний пересип, який отримав бодай якийсь захист, – Ойбурський, где завдяки тиску місцевих мешканців було створено ландшафтний рекреаційний парк.

Прикметно, що подібні тривожні заяви кримських «науковців» лунають на тлі реалізації мегаломанських проектів окупантів, що передбачають масштабну забудову західного узбережжя Криму, – на кшталт «рекреаційного курорту» під назвою «Золоті піски росії» та «комплексного освоєння» території поблизу озера Мойнаки.

Про фактичне знищення унікальних озер на заході окупованого Криму «Голос Криму» повідомляв неодноразово. Так, у вересні 2024 року поблизу озера Сасик-Сиваш було виявлено шламонакопичувач із хімічними відходами мінерального походження; наприкінці літа 2025 року стало відомо, що озеро через відсутність опадів пересохло. Крім цього, в липні 2025 року було зафіксовано скид стічних вод в озеро Сакське з території каналізаційних очисних споруд міста Саки.