25.06.2025, 12:53

Чергова брехня Путіна: рф окупувала південь України через «погрози Києва підірвати Кримський міст»

Поділитись

У 2022 році російські терористи буцімто були готові до можливих компромісів з Україною щодо Запорізької та Херсонської областей за умови отримання транспортного коридору суходолом до окупованого Криму на умовах сервітуту, проте зайняли окремі регіони цих областей «через позицію Києва». З такою заявою російський диктатор Владімір Путін виступив перед редакторами міжнародних ЗМІ, присутніми на Пєтєрбурґському міжнародному економічному форумі, що відбувся 18–21 червня.

На його думку, ці вимоги «були логічними» оскільки офіційний Київ буцімто «постійно погрожував підірвати "Кримський міст"». За версією Путіна, один із перших осіб невідомої країни ЄС, ім'я якого не було назване, отримав від нього згоду щодо донесення цієї пропозиції до влади України, однак та згодом «оголосила його агентом Кремля».

«Відмовилися. Ну та й добре. Ми, відповідаючи на прохання громадян, які проживають на цій [тимчасово окупованій] території [Запорізької та Херсонської областей], провели "референдум". І все, це тепер невід'ємна частина РФ. І, як я й казав, ситуація погіршуватиметься для Києва. Ось вона й погіршилася для них. Тепер йдеться не про Донецьк та Луганськ, а ще про два суб'єкти тепер РФ. І Крим, звісно», – заявив Путін.

При цьому російський диктатор повідомив, що очолювана ним держава-терорист буцімто «завжди прагнула мирного врегулювання конфлікту з Україною» і від самого початку повномасштабної війни «була готова до перемовин для вирішення спірних питань».

Згодом за лаштунками форуму Путін заявив журналістові телеканалу «Россия» Павлу Зарубіну, що українська державність «мусить повернутися до того, з чого почалася», а саме до статусу нейтральної, позаблокової та без'ядерної держави, який було зазначено у «декларації про незалежність». Ймовірно, йшлося про Декларацію про державний суверенітет України, прийняту 16 липня 1990 року Верховною Радою Української ССР, коли Україна ще була фактично совєтською колонією. У параграфі ІХ Декларації, схваленої за відсутності потенційних військових загроз для України, було зазначено наступне:

«Українська РСР урочисто проголошує про свій намір стати в майбутньому постійно нейтральною державою, яка не бере участі у військових блоках і дотримується трьох неядерних принципів: не приймати, не виробляти і не набувати ядерної зброї».

5 грудня 1994 року вже незалежна Україна в рамках приєднання до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї долучилася до Меморандуму про гарантії безпеки («Будапештський меморандум»). У 2014 році РФ, яка була однією з держав-гарантів Будапештського меморандуму, ввела війська на територію Кримського півострова, згодом узявши його під свій контроль; пізніше були окуповані окремі регіони Донецької та Луганської областей. У березні 2014 року, відповідаючи на питання щодо порушення Будапештського меморандуму, Путін заявив що в Україні за результатами Революції гідності буцімто «виникла нова держава», з якою і щодо якої РФ «не підписувала жодних обов'язкових документів». Дотепер Україна фактично перебуває у статусі позаблокової нейтральної держави, попри курс на членство в ЄС та НАТО, який було закріплено в Конституції України вже після неспровокованої збройної агресії з боку РФ та окупації окремих територій України.

На додачу російський диктатор, звертаючись до представника телеканалу «Россия», зажадав від України «зважати на волевиявлення людей, які мешкають на певних територіях» і визнати «демократичні» результати «референдумів», проведених у 2014 році в АР Крим, Севастополі, окремих регіонах Донецької та Луганської областей і у 2022 році – в окремих регіонах Херсонської та Запорізької областей; відсутність же такого «визнання» означатиме для лідера держави-терористки «можливості для відновлення збройного конфлікту». На додачу він цинічно заявив, що «народна воля становить основу демократичних принципів».

Разом з тим вже «традиційно» Путіну в українському політичному та військовому керівництві привиділися «націоналістичні та неонацистські елементи», яких Україна нібито мусить позбутися, як і всіх інших «рудиментів неонацизму», аби задовільнити «волю переважної більшості українського народу» щодо «налагодження відносин із Росією як із дружньою країною на тривалу історичну перспективу».