Прихильники російських загарбників широко відзначили річницю першої окупації Криму – так трактують цю дату українські історики

В окупованому Криму відзначили «День прийняття Криму, Тамані та Кубані до складу Російської імперії». Про це повідомляє  кримський паблік. В урочистих заходах взяли участь представники окупаційної влади та силовиків, а також підконтрольних їм громадських організацій.

Дата, яку відзначили в Криму колаборанти та окупанти, присвячена 242-річниці «Маніфесту» російської імператриці Катерини II від 19 квітня (8 квітня за старим стилем) 1783 року «Про прийняття півострова Кримського, острова Тамана та всієї Кубанської сторони, під Російську Державу» («О принятии полуострова Крымскаго, острова Тамана и всей Кубанской стороны, под Российскую Державу» – мовою оригіналу). 

Український історик Богдан Короленко у своїй статті «Принуждение к союзу», або як Крим «ісконно русскім» став», розміщеної на сайті Українського інституту національної пам'яті, зазначає, що назва цього маніфеста виглядає «політкоректною і навіть благозвучною». 

Богдан Короленко на підставі історичних документів у своєму дослідженні відновлює справжню картину так званого «приєднання» та стверджує, що «нехтуючи принципами та нормами міжнародного права, російська імператриця підписала маніфест, який поховав кримськотатарську державність».

Український історик наводить докази того, що як і в 2014 році, так і в 1783 році окупація Кримськогопівострова без «ввічливих людей» не обійшлася. 

Богдан Короленко також зазначає, що підґрунтя для першого російсько-кримського «договору» заклали перемоги Російської імперії вже на початку війни 1768–1774 рр. Влітку 1771 р. Крим було окуповано російськими військами князя В. Долгорукого. Досить скоро кримські татари вповні відчули на собі силоміць нав’язане «благодіяння» нових покровителів.

«В цьому відношенні показовою операція з переселення кримських християн під керівництвом Олександра Суворова (того самого відомого на росії полководця – автор) на території Північного Приазов’я Російської імперії. Фактично це була депортація під приводом постійних утисків, що зазнавали християни від мусульман. В російській та радянській історіографії пануючою була точка зору, згідно якої «добровільне» переселення християнського населення Криму російською владою здійснювалося виключно з міркувань «захисту» кримських християн. Проте, сучасні вчені піддають її справедливій критиці»,  –  стверджує Богдан Короленко.