30.05.2026, 18:31

Перший конгрес українців Севастополя: плани та сподівання

Ілюстративне зображення згенероване ШІ

Понад три десятиліття тому, 29 травня 1993 року, відбувся I Конгрес українців Севастополя. Передусім варто відзначити ті умови, в яких захід було проведено.

Відколи Крим у 1991 році став частиною вже незалежної України (за що, до речі, в Севастополі під час референдуму в 1991 році проголосували 57% виборців), росія невгамовно висувала їй ревізіоністські претензії щодо Севастополя і Криму загалом.

Не той час Севастополь ще з совєтських часів зберігав за собою статус закритого міста особливого підпорядкування. Дестабілізуючим чинником у місті залишався Чорноморський флот (ЧФ), поки що не розділений між Україною та росією. Буденністю стали мітинги з вимогами відновлення статусу міста як головної бази ЧФ, встановлення над Севастополем юрисдикції росії, надання його мешканцям російського громадянства і встановлення єдиної рублевої зони, а також із протестами проти «насильницької українізації з боку націонал-сепаратистів» і «розпалювання міжнаціональної ворожнечі українськими націоналістичними організаціями». Доходило навіть до закликів добиватися приєднання Севастополя і Криму загалом до росії шляхом збройного повстання.

У цих умовах на свій перший конгрес зібралася українська громада міста, правами якої нехтувала як місцева, так і центральна влада. Участь у заході взяли 618 делегатів, яких біля місця проведення конгресу зустріли близько сотні пікетувальників з антиукраїнськими гаслами (слід зазначити, що на конгрес були запрошені 5 керівників місцевих проросійських організацій). Разом з тим зібрання проігнорували запрошені оргкомітетом представники регіональної влади.

Під час доповідей на заході лунало занепокоєння станом громадського та культурного життя 82 тисяч українців Севастополя, які «не мають змоги навчати дітей рідною мовою, змушені зносити глузування над своєю культурою і традиціями». 

У зверненні Конгресу до Президента і Верховної Ради України вимагалося припинити «мовчазне споглядання антидержавної діяльності» та покласти край провокаційним діям місцевих проросійських організації і їхніх керівників.

Також було задекларовано вимогу остаточно розділити Чорноморський флот, вивести за межі України військові підрозділи, які не входять до складу Збройних сил України, та передбаченими законодавством засобами припинити розпалювання ворожнечі та «сепаратистську істерію».

Конгрес прийняв низку ухвал – «Про відродження в Севастополі української культури і духовності», «Про шляхи розв’язання проблем соціально-економічного розвитку Севастополя», «Про засоби громадського сприяння розбудові ВМС України» та «Про міжнаціональну злагоду і співробітництво», в яких було поставлено питання щодо забезпечення функціонування української мови у Севастополі як державної, розвитку української культури, використання української символіки, створення центру «Українська світлиця» тощо. 

Втім, усі вони залишилися без відповіді місцевої та регіональної влади. Відтак українська громада Севастополя була змушена й надалі перебувати на території своєї держави у статусі безправної меншини.

Антон БОЖУК, дослідник історії українців Криму

Розгорнути більше...