28.02.2026, 20:46

В окупованій Алушті відкрили виставку, присвячену українській династії Алчевських

Поділитись

В окупованій Алушті за підтримки «міністерства культури республіки Крим» у музеї-садибі академіка архітектури Олексія Бекетова, яка є діючим культурним центром Професорського куточка, відбулося урочисте відкриття виставки «Експедиція пам'яті» з нагоди ювілеїв представників відомої української династії Алчевських, які окупанти зараховують до «знаменних дат в історії російської культури».

* Сидить ліворуч - Олексій Алчевський, позаду нього стоїть Христина Алчевська. Стоять, ймовірно, брати Христини, Михайло та Леонтій, сидить, її батько Данило Журавльов. Особа жінки, що сидить не відома.

Повідомляється, що до експозиції виставки, яка триватиме до 12 березня, увійшли достеменні раритети кінця XIX –початку XX століть – унікальні книжки, рідкісні періодичні видання, родинні фотографії та грамофонні платівки, що належали членам родин Бекетових, Алчевських та Блоків, біографії яких було оголошено «тісно пов'язаними з історією російської культури».

Особливий розділ виставки присвячено просвітницькій діяльності та поетичній творчості Христини Алчевської, а також музичній спадщині її синів – композитора Григорія Алчевського та «короля тенорів» Івана Алчевського.

Серед іншого, колаборанти оголосили спільну спадщину Бекетових і Алчевських «не тільки сімейною історією, а й зв'язком Алушти та Алчевська "Луганської народної республіки" – єдиного культурного простору півдня росії».

Дачний будинок О.М.Бекетова: сьогодні дім-музей в місті Алушта. Фото: Музей

В листопаді 2025 року «Голос Криму» повідомляв про проведення в окупованому Сімферополі «Сухомлинських педагогічних зустрічей» на спомин про видатного українського педагога Василя Сухомлинського, якого окупанти називають «вітчизняним».

Довідка

Алчевська (до шлюбу Журавльова) Христина Данилівна (1841–1920) – українська освітянка, меценатка, письменниця. Дружина фактичного засновника міста Алчевська, промисловця Олексія Алчевського. В їхньому шлюбі народилися Дмитро (кандидат природничих наук; у 1920 році розстріляний большевиками в околицях Ялти), Григорій (композитор), Ганна (художниця, викладачка в жіночій недільній школі), Микола (театральний критик, автор першого букваря для дорослих українською), Іван (співак) та Христина (Христя; письменниця, поетеса, вчителька) Алчевські.

В 1862 році Христина Алчевська-старша заснувала Харківську жіночу недільну школу, що була зразком організації освіти дорослих на теренах сучасної України і проіснувала до 1919 року; в 1896 році спорудила для цієї школи будівлю власним коштом. У 1879 році відкрила ще школу в селі Олексіївка (нині в складі селища Михайлівка Алчевського району, ТОТ Луганської області), навчання в якій вели українською мовою і в якій свого часу викладав Борис Грінченко. Популяризувала українську мову, народну пісню, творчість Тараса Шевченка.

З її ініціативи в садибі Алчевських у Харкові в 1900 році (за іншими даними – 1898, 1899) було встановлено перший в Україні пам'ятник Шевченкові – мармурове погруддя роботи скульптора Володимира Беклемішева. Після трагічної загибелі Алчевського у 1901 році його маєток було продано; в 1932 році син Олексія Алчевського Микола передав пам'ятник до картинної галереї Т. Г. Шевченка, і наразі він зберігається у Національному музеї Т. Г. Шевченка в Києві.

Між тим існують згадки про те, що у 1900 або 1901 році перший пам'ятник Шевченкові в Криму було встановлено на дачі Алчевських у Місхорі, яку в 1920 році було зруйновано під час врангелівської окупації півострова (також родина Алчевських мала дачі в Професорському куточку Алушти та в Понизівці, нині Ялтинського району ТОТ АР Крим).

Григорій Алчевський (1866–1920) – композитор і педагог-вокаліст. З 1907 року – музичний рецензент часопису «Южный Край» (Харків). Пізніше спеціалізувався в царині вокальної педагогіки, теорії та практики вокального мистецтва. Серед його творів – обробки українських та російських народних пісень, солоспіви на слова Т. Шевченка, I. Франка, Лесі Українки, Христі Алчевської. Автор навчальних посібників «Вокальна техніка в щоденних вправах» та «Таблиці дихання для співаків та їх застосування до розвитку закладних якостей голосу», популярних серед спеціалістів дотепер.

Іван Алчевський (1876–1917) – співак широкого творчого діапазону, громадський діяч, організатор і голова (1910–1912) українського літературно-мистецького товариства «Кобзар» у Москві. В концертних виступах широко пропагував українську народну пісню, твори на слова Шевченка.

Христина (Христя) Алчевська (1882–1931) – українська письменниця, поетеса, вчителька. З 1903 року працювала в недільній школі своєї матері, де, попри загальну заборону, читала учням українські книжки. Водночас вона робила перші кроки в нелегальній діяльності, спробувала створити український жіночий гурток.

У 1905 році працювала викладачкою української та французької мов у середніх і вищих навчальних закладах Харкова; тоді ж написала низку художніх творів, у яких було відображено настрої та сподівання демократичної інтелігенції. Її вірші друкувалися майже в усіх тогочасних українських періодичних виданнях («Хлібороб», «Рідний край», «Громадська думка», «Літературно-науковий вісник» та ін.). У роки революції брала активну участь в організації й проведенні мітингів і страйків учнів середніх шкіл, мала зв'язки з підпіллям. Визволення народу пов'язувала з українізацією молоді. Залишила близько 4 тисяч творів у рукописах.

Христя Алчевська трагічно померла в Харкові у 1931 році, залишивши після себе величезну літературну спадщину, яку сьогодні намагаються окупанти апропріювати в Криму, замовчуючи її патріотичну позицію.

Часто бувала в Алушті в родинному маєтку, який спроектував чоловік її сестри Ганни Олексій Бекетов. Саме цей маєток зараз використовується окупантами для виставок з російською пропагандою.

Олексій Бекетов (1862–1941) – український архітектор російського походження, академік архітектури. Був одружений з художницею Ганною Алчевською – донькою Олексія та Христини Алчевських. Створив низку визначних будівель Харкова (понад 40), значною мірою сформувавши архітектурний вигляд міста.

Під час повномасштабної російсько-української війни від 2022 року деякі споруди авторства Бекетова зазнали пошкоджень через збройну агресію російських терористів.

За проектами Бекетова також було споруджено кілька будівель у Криму – його дачу в Алушті та Театр Таврійського дворянства в Сімферополі (нині Кримський академічний російський драматичний театр імені Максима Горького). Серед іншого, він працював і як художник, малюючи в тому числі пейзажі Криму.