Провідники злочинної політики окупаційного режиму в освіті на ТОТ АР Крим: функціонери системи освіти

У 2024–2025 рр. ми присвячували об’ємні матеріалі опису діяльності чинного «міністра освіти, науки і молоді республіки Крим» Валентини Лаврик та її попередниці Наталі Гончарової. Наступний матеріал стосувався праці їхніх «заступників». Цього разу ми розповідаємо про інших функціонерів системи освіти окупованого Криму, тією чи іншою мірою причетних до знищення її української компоненти, а також до фактичного етноциду українців на півострові.

Тетяна Сухіна. Народилася 8 грудня 1964 року в селі Показне Новобузького району Миколаївської області. У 1987 році скінчила Сімферопольський державний університет ім. М. В. Фрунзе. З вересня 1986 року по серпень 2001 року працювала вчителькою української мови та літератури, заступницею директора з педагогіки та психології і з виховної роботи НВК «Школа-ліцей №3 ім. А. С. Макаренка» в Сімферополі. З серпня 2001 року по листопад 2010 року – директор ЗОШ №29 Сімферополя. В листопаді 2010 року очолила управління освіти виконавчого комітету Сімферопольської міської ради. Після російської окупації Криму залишилася в своєму кріслі; в грудні 2014 року була переведена на аналогічну «посаду» в «адміністрації міста Сімферополя». В листопаді 2018 року додатково отримала «повноваження заступника голови адміністрації Сімферополя».

Після російської окупації Криму Тетяна Сухіна опинилася в перших лавах тих, хто фактично розпочав знищення україномовної освіти в Сімферополі і в регіоні зокрема.

У квітні 2014 року з’явилася інформація, що в єдиній у Сімферополі школі з українською мовою викладання основною мовою збираються зробити російську. Зокрема, з таким припущенням виступила «міністр освіти республіки Крим» Наталя Гончарова під час ток-шоу на одному з телеканалів: тоді вона заявила, що батьки учнів гімназії буцімто вже написали 56 прохань про переведення освітнього закладу на російську мову, і коли заяв набереться 100 (приблизно 10% учнів на той час), «питання про зміну мови навчання буде винесено на громадські слухання, а згодом – у мерію міста», згідно з «внутрішніми домовленостями».

Коментуючи ці заяви, Тетяна Сухіна зазначила, що для перетворення української гімназії на російську знадобиться більше ніж 10% голосів. Крім цього, вона додала, що батьки буцімто стали відмовлятися від української мови навчання, бо «наступного року їхнім дітям складати вже не ЗНО, а ЄДІ» (російський єдиний державний іспит; рос. абревіатура – «ЕГЭ», який передбачає іспит з російської мови.[1]

10 квітня 2014 року було повідомлено, що керівниця Сімферопольської української школи-гімназії Наталя Руденко була змушена звільнитися з займаної посади внаслідок тиску з боку т. зв. «кримської самооборони» та «чиновників міської ради». Зокрема, того ранку перед будівлею школи відбувся мітинг кількох десятків людей, які називали себе батьками учнів школи та представниками «самооборони». 

«До кінця навчального року питання буде закрите, і вже після цього будемо розроблятимемо робочі та навчальні плани на наступний навчальний рік. Батьки мусять розуміти, що ніхто не забороняє вивчати українську мову, але ЄДІ буде російською мовою. Програма навчання в українській гімназії до кінця року не зміниться: вчителі продовжать викладати українською мовою. Проте з нового навчального року зміни у навчальній програмі торкнуться не лише школи-гімназії, а й усіх загальноосвітніх навчальних закладів. Кількість годин української мови зменшиться у всіх школах. Тому ведемо роботу, щоби вчителів української мови та літератури перепрофілювати на базі кримського інституту вдосконалення вчителів. Ми всім збережемо робочі місця, ніхто не залишиться без роботи», – висловилася тоді Сухіна.[3] За кілька днів, 29 квітня, вона заявила, що з 2015 року всі освітні заклади окупованого Криму буде перейменовано відповідно до російських стандартів: зміни зачеплять і Сімферопольську українську гімназію, яку було «від початку названо неправильно»: «Тоді всі інші школи, чиї були, хіба не українські, на території України? Наразі гімназія веде розмову з радою школи про те, на які предмети зробити акцент і яку назву дати установі. Є варіант, що це буде Сімферопольська академічна гімназія».[4] 

Наприкінці травня 2014 року Тетяна Сухіна заявила, що 86% батьків учнів Сімферопольської української гімназії нібито підтримали запровадження у ній російською мовою. Відтак на паралелях планувалося створити 3 класи з російською мовою навчання та 1 – з українською; за цим же принципом було набрано заяви до перших класів. При цьому раніше, на початку місяця, рада при президенті РФ з розвитку громадянського суспільства та прав людини рекомендувала зберегти навчання в українській гімназії Сімферополя українською мовою, а також відновити роботу факультету української філології в Таврійському національному університеті імені В. І. Вернадського.[5] 

У серпні 2014 року співробітники та учні українських шкіл окупованого Криму повідомляли, що в регіоні початкових та випускних класів з українською мовою навчання більше немає, а всі підручники тепер надруковані російською. При цьому Тетяна Сухіна запевняла, що українські класи у кримських школах збережені, і для них готові російські підручники українською мовою. 

У той же час, наприкінці серпня 2014 року, Тетяна Сухіна повідомила, що з 1 вересня у школах Сімферополя навчатимуться 197 дітей – «вимушених переселенців» з ОРДЛО, з 1 по 11 класи. Згідно з «розпорядженням» тогочасного «виконувача обов’язків голови республіки Крим» Сергія Аксьонова, діти «біженців» приймалися до місцевих закладів освіти за результатами роботи «атестаційних комісій» при школах, які визначали рівень успішності учнів. У «міністерстві освіти, науки та молоді республіки Крим» заявляли, що на ТОТ АР Крим перебувають близько тисячі дітей «біженців», і що кримські школи буцімто приймуть на навчання їх усіх.[10] Така ж кількість називалася і в квітні 2022 року, після повномасштабного вторгнення РФ до України.[11]

Щодо ж ситуації з українською мовою навчання в сімферопольських школах – навесні 2014 року Сухіна заявляла, що класи з українською мовою навчання будуть відкриті у тих школах, де будуть відповідні заявки батьків, а у класах з російською мовою навчання можна буде додатково обрати українську мову та вивчати її факультативно. При цьому суттєво додався час на інтенсивну русифікацію: так, для 2-х класів було передбачено 5 годин російської мови та 4 години російської літератури на тиждень, а також до програми було додано історію Росії, яку викладати були змушені колишні вчителі історії України. Крім цього, на викладання російської мови після «перекваліфікації» було переведено вчителів української мови.[12]

На початку грудня 2014 року стало відомо, що у 29-ти школах окупованого Криму відбувається вікторина, яку проводила загальноросійська громадська патріотична організація «Військово-спортивний союз ім. М. Т. Калашнікова», щоб дізнатися, наскільки добре кримські діти знають історію держави-окупанта. Ця організація була утворена у листопаді 2011 року з метою об’єднання та координації діяльності молодіжних громадських організацій у вирішенні завдань, поставлених російським диктатором Владіміром Путіним щодо «покращення патріотичного, духовно-морального виховання дітей та молоді» РФ та окупованих нею територій України. 

На початку червня 2015 року Тетяна Сухіна запропонувала вирішувати проблему скорочення черг до дитячих садків окупованого Сімферополя за рахунок створення приватних дитсадків через дефіцит місць у «державних». За даними очолюваного нею «управління освіти» міста, в черзі до дошкільних загальноосвітніх закладів стояли понад 14 тисяч дітей віком до 7 років, проте місць було лише 2115. Сухіна визнала, що ця ситуація виникла через те, що протягом року до дитячих садків Сімферополя влаштовували дітей російських колоністів – військовослужбовців, працівників прокуратур, МНС, поліції та інших окупаційних відомств.[14]

Наприкінці серпня 2015 року Сухіна анонсувала появу мілітаризованих «кадетських класів» на базі 5-х і 6-х класів шкіл №7 і №37 окупованого Сімферополя.[15] «Ми чудово бачимо розвиток концепції патріотичного виховання, і батьки не проти виростити справжнього чоловіка та захисника вітчизни, що важливо», – заявляла вона.[16] Того ж місяця «чиновниця» анонсувала відкриття у школах окупованого Сімферополя 13 класів із вивченням кримськотатарської мови та 8 – з вивченням української мови; крім того, за заявами батьків, у дошкільних закладах міста мали відкритися 9 груп із кримськотатарською мовою навчання та 6 – з українською.[17]

В листопаді 2016 року зі слів Сухіної стало відомо, що з 40474 школярів окупованого Сімферополя українською мовою навчалися 127 (кримськотатарською – 551).[18]

Курс мілітаризації шкільної освіти в окупованому Криму і зокрема в Сімферополі після російської окупації дедалі посилювався. Так, у жовтні на 2016 рік було анонсовано присвоєння міській школі №26 імені російського конструктора зброї Міхаіла Калашнікова: договір про роботу з цією школою згадуваний вище «Військово-спортивний союз ім. М. Т. Калашнікова» підписав із Тетяною Сухіною.[19] 

Напередодні 2023–2024 навчального року сімферопольська «чиновниця» похвалилася, що старшокласники окупованого міста вивчатимуть історію держави-окупанта за новими підручниками, яких до міських шкіл надійшло понад 8 тисяч. 

«Діти зможуть прочитати самостійно про події, які відбувалися у них на очах. Символічно на підручниках зображено кримський міст. До шкільної програми увійшли події 2014 року – «возз’єднання республіки Крим та Севастополя з історичною Батьківщиною", сучасний міжнародний стан, події "спеціальної військової операції» [«СВО»; так російська пропаганда називає війну проти України – авт.] та інші важливі історичні події. Також з’явиться розділ про державний переворот в Україні [так російська пропаганда називає події Революції гідності – авт.]. Школярі дізнаються про цілі та завдання «СВО», про причини появи українського неонацизму та про сьогоднішнє протистояння з Заходом», – висловилася Сухіна, додавши, що з нового навчального року в позаурочний час реалізовуватиметься програма початкової військової підготовки для учнів 5–9 та 10–11 класів, а для дівчат проводитимуться заняття з надання першої медичної допомоги.[24]

Серед всього іншого, очільниця сімферопольського «відділу освіти» відзначилася й війною з пам’ятками архітектурної спадщини, в тому числі й пов’язаними з історією корінних народів Криму.

Так, у листопаді 2018 року стало відомо, що на будівлі гімназії №1, яка раніше носила ім’я російського педагога Костянтина Ушинського і яку окупанти напередодні перейменували на честь російського-таки фізика Ігоря Курчатова, було встановлено кондиціонер: пристрій було прилаштовано на другому поверсі пам’ятки XIX–XX ст., в кабінеті «директора», а зовнішній блок вивели у внутрішній двір. У відповідь на запити журналістів Тетяна Сухіна запевняла, що дозвіл міської «адміністрації» на встановлення подібних конструкцій керівництву школи не потрібен, тим паче, що конфігурація кондиціонера, мовляв, нічого не порушує.[25]

На початку 2019 року караїмська релігійна громада «Чолпан» та спілка громадських організацій караїмів продовжили боротьбу за історичну будівлю в центрі Сімферополя, на вулиці Чехова (колишня Кантарна), яку вони ділили з вечірньою школою. Посилаючись на архівні довідки, караїми нагадували, що в цій будівлі на початку ХХ століття розташовувалося караїмське громадське дівоче училище з безкоштовним навчанням, 15 тисяч рублів на будівництво якого караїмському благодійному товариству в 1902 році пожертвувала удова київського купця Естер Коген. 

Ренард Кутковський. Народився 1 травня 1983 року у Львові. У 2010 році скінчив Кримський гуманітарний університет (Ялта) за напрямком «Педагогіка та методика середньої освіти». З 2004 року працював педагогом-організатором, вчителем української мови та літератури, в. о. директора Артеківської спеціалізованої школи I–III ступенів з поглибленим вивченням іноземних мов. У 2010 році став директором цієї школи; залишився на своїй посаді після російської окупації Криму. 

У липні 2016 року Кутковський повідомив про перепідготовку 67 керівників шкіл окупованої Ялти, їхніх заступників та кадрового резерву в російському Ростові-на-Дону, де їм у бізнес-школі видали дипломи «Менеджер в освіті». При цьому він зазначив, що наступними на перепідготовку вирушать керівники дошкільних навчальних закладів регіону. Ці заходи були продиктовані тим, що у 2017 році мав набути чинності російський професійний стандарт для керівників освітніх установ, одним із критеріїв якого було зазначено наявність у педагогів диплома про менеджерську освіту.[27]

У січні 2018 року Кутковський відзвітував, що функції фізичного захисту в більшості ялтинських освітніх закладів виконують охоронці та члени парамілітарних російських «казачих» формувань. 

«Фізична охорона в нас організована в загальноосвітніх установах – це сторожі, які охороняють майно, і їм поставлено в обов’язки під час навчального процесу перебувати в школі. У дошкільних установах фізичної охорони немає, але туди обмежений доступ усім, крім батьків. Кілька установ освіти уклали договори з «казаками» на фізичну охорону. Наприклад, Лівадійська школа, її охороняють «казакі», – розповів він.[28] 

«Юнармія» – це школа майбутнього, де виховується справжній характер, сміливість, цілеспрямованість, патріотизм та воля до перемоги. Для цього молоді люди навчаються військових та спортивних дисциплін, вивчають історію рідної країни, дізнаються про видатних людей минулого. Але юнаки, що вступають до цієї організації, вдосконалюють свої навички і в інших сферах – волонтерській, екологічній, інформаційній, спортивній, творчій. Тому ми запрошуємо всіх школярів приєднатися до юнармійського руху».[32]

22 серпня 2020 року «адміністрація Ялти» в особі її тогочасного «голови», російського колоніста Івана Імґрунта (помер у жовтні того ж року) та «начальника управління освіти» Ренарда Кутковського підписала з командувачем об’єднанням ВПС і ППО Північного флоту ВМФ РФ генерал-лейтенантом Алєксандром Отрощєнко «угоду про співпрацю в сфері військово-патріотичного виховання молоді». Зокрема, «документ» передбачав взаємний обмін делегацій учнів шкіл і загонів юнармійців Сєвєроморська (Мурманська область, РФ) та окупованої Ялти, організацію літніх кубків ігор «КВК» серед юнармійських загонів, проведення спільної пошукової та військово-історичної роботи в окупованому Криму та на території Кольського півострова. 

У лютому 2023 року Ренард Кутковський увійшов до складу «ялтинської делегації», що незаконно прибула до Генічеська (ТОТ Херсонської області). 

«З «міністром освіти Херсонської області» ми обговорили співпрацю між школами наших регіонів, надання методичної допомоги нашим херсонським колегам, проходження студентами Херсонського університету практики в нашому місті. Думаємо про культурний обмін, у тому числі на День Ялти чекаємо на духовий оркестр з Генічеська», – розповів він за підсумками виїзду.[34]

15 серпня 2024 року «депутати» окупаційної міської ради Ялти одностайно ухвалили рішення щодо перейменування найбільшої міської школи №11 в смт Масандра, побудованої в 1990-х рр., на «муніципальну бюджетну загальноосвітню установу «Ялтинська середня школа – кадетський ліцей імені імператора Алєксандра III». Подання щодо перейменування школи №11 нібито з ініціативи її колективу, учнів та їхніх батьків під час «68-ї сесії Ялтинської міської ради» вніс Ренард Кутковський. 

«Директором» ялтинської школи №11 дотепер є російський колоніст, почесний працівник загальної освіти РФ, кандидат педагогічних наук Алєксандр Тутатчіков, відряджений до окупованого Криму з Чєлябінска. 

«Присяга – не просто обіцянка, це чесне слово, і я вітаю вас з тим, що ви стали справжніми юними кадетами. Кадет завжди звучить гордо, це означає відповідальність, дисциплінованість, честь, гідність, твердість духу, готовність завжди прийти на допомогу, це означає добре вчитися, багато тренуватися, щоб у майбутньому стати гідними громадянами своєї держави. Вам є на кого рівнятися – у вас у школі працюють талановиті педагоги та дуже грамотний керівник. Але й ви самі, з честю несучи звання кадетів, повинні стати взірцем для наслідування», – висловився тоді ялтинський «чиновник».[37] 

У грудні 2024 року Кутковський узяв участь у відкритті в окупованій Ялті «алеї пам’яті загиблим на «СВО».

 «Герої серед нас. Зовсім юні, вчорашні учні ялтинських шкіл, їм завжди буде по 20 років. Прості хлопці, насправді – справжні герої, які захищають свободу та незалежність нашої батьківщини, ті, завдяки кому ми живемо, на кого рівняємося, у кого в неоплатному боргу. І ми зробимо все, щоб пам’ять про них жила вічно», – виступив він з промовою під час заходу.[40]

Наталя Гладченко. 12 лютого 2025 року Ренарда Кутковського, що «пішов на підвищення», на «посаді голови департаменту освіти та молодіжної політики адміністрації Ялти» змінила одна з найтаємничіших регіональних колаборанток – колишня вчителька російської мови та літератури Наталя Гладченко. Її біографія у відкритому доступі відсутня, проте нам вдалося з’ясувати, що вона є уродженкою Хмельницького, вищу освіту здобула в Чернівецькому національному університеті. 

Валентина Жеребець. Не менш таємничою в плані біографії є інша діячка кримської системи освіти, що перебуває в ній з середини 2000-х років, – Валентина Жеребець. Відомо тільки, що родом вона з Вінницької області, а її донька та онука живуть у Києві. Ще з доокупаційних часів і до сьогодні Жеребець очолює «управління освіти адміністрації Євпаторії». Де-факто ця особа причетна до знищення єдиної в місті школи з українською мовою навчання.

Нещодавно Ольга Тимошенко, що нині керує школою №309, в інтерв’ю інформаційній агенції «Голос Криму» фактично дала свідчення проти Валентини Жеребець стосовно її дій, спрямованих на ліквідацію україномовної школи №13 у Євпаторії, яку пані Тимошенко очолювала у 2004–2014 рр.[43] За її словами, з появою російських окупантів у Криму в лютому 2014 року Валентина Жеребець почала збирати директорів євпаторійських шкіл на наради, де освітянам обіцяли «скажені зарплати» в разі анексії Криму РФ. «Якось у розмові з начальницею управління освіти я сказала, що не просила цих грошей. А вона мені відповіла: 

«Ти уяви, яка в тебе буде зараз зарплата!» Я їй знову повторила, що мені не треба їхня [російська] зарплата, і що мене влаштовує зарплата, яка в мене була. На що вона мені сказала, щоб я закрила рота і ніде нікому нічого подібного не говорила. (…) Нам до кінця ніхто нічого не говорив. Нас довго переконували, що школа буде з двома мовами, ніхто в нас українську мову не забере. Потім вже почали говорити про факультативи, потім ще щось придумали – весь час морочили голову. І так тривало до кінця навчального року, поки вже не стало ясно остаточно, що нічого не буде ні в якому вигляді. Українська мова взагалі припинила своє існування у цій школі [№13] повністю, адже були знищені всі класи, українська як предмет не викладалася, факультативів української теж не було. (…) 1 липня 2014 року мене викликали з відпустки і повезли в «міністерство освіти республіки Крим». Щоб доправити мене туди, за мною на машині сама Жеребець приїхала. Привезли, я написала заяву за згодою сторін, потім мене привезли в «управління освіти» міста [Євпаторії], щоб я ще тут написала таку ж заяву. Передала школу, і все».

1 вересня 2018 року в школі №16 Євпаторії, якій окупанти присвоїли ім’я героя Совєтського Союзу Степана Іванова, було урочисто відкрито 2 кадетські класи під патронатом Слідчого комітету РФ, сформовані з учнів 2-го та 6-го класів. 

3 жовтня 2024 року Валентина Жеребець отримала від «голови республіки Крим» Сергія Аксьонова та «голови державної ради республіки Крим» Володимира Константинова медаль «За відзнаку в праці».[46]

Якщо деяких «освітніх колаборантів» окупаційна «влада» Криму всіляко «рекламує», то інші лишаються «за кадром», немов таємні агенти спецслужб: у відкритому доступі вкрай складно знайти не лише їхні життєписи, а й фотографії. Таким прикладом є вже колишня очільниця «управління освіти, молоді та спорту адміністрації Бахчисарайського району» Наталя Волкова. 

Серед іншого, нам вдалося з’ясувати, що Волкова виступила в якості «голови ліквідаційної комісії» принаймні щодо трьох освітніх закладів, які були засновані в Бахчисараї та районі ще до російської окупації Криму, у 2008 та 2010 рр., і які вона свого часу очолювала. Йдеться про дитячий еколого-біологічний центр (заснований 6 жовтня 2008 р., ліквідований 14 січня 2019 р.[49]), станцію юних техніків (заснована 28 жовтня 2008 р., ліквідована 14 січня 2019 р.[50]) і центр дитячої та юнацької творчості Бахчисарайського району (заснований 26 травня 2010 р., ліквідований 22 лютого 2019 р.[51]).

У 1-й половині 2021 року Наталя Волкова була усунута зі своєї «посади». Навесні 2022 року вона фігурувала в окупаційних ЗМІ як «заступниця директора центру обслуговування установ Бахчисарайського району». Відтоді дані щодо її «кар’єрного зростання» не простежуються.

Більш інформативними є дані щодо наступниці Волкової – Марини Понкратової, яка 7 липня 2021 року очолила «управління освіти, молоді та спорту адміністрації Бахчисарайського району».[52] Того ж року вона виступила «головою ліквідаційної комісії» очолюваної нею свого часу початкової ЗОШ з російською та кримськотатарською мовами навчання в селі Вікторівка (Кучук-Яшлав) Бахчисарайського району (заснована 4 березня 1993 р., ліквідована 9 грудня 2021 р.[53]).

Народилася Марина Понкратова 1 березня 1976 року в селі Стара Гута Унечського району Брянської області РФ[54], певний час мешкала в Севастополі, де вже після російської окупації, 18 лютого 2015 року, зареєструвалася в статусі «індивідуального підприємця» в галузі діяльності ресторанів та послуг з доставки продуктів, а також роздрібної торгівлі косметикою та товарами особистої гігієни, проте за короткий час припинила свою справу.[55] В який саме період життя вона прибула до Криму – з’ясувати не вдається. 

Цікавою є відсутність у відкритому доступі біографії іншої «заслуженої діячки» кримської освіти – Антоніни Щербань, яка примудрилася попрацювати «заступницею» обох попередніх фігуранток, Волкової та Понкратової.

Свого часу Щербань очолювала ЗОШ у селі Долинному (Топчикой) Бахчисарайського району[57]; крім цієї посади, станом на лютий 2020 року була «депутатом селищної ради» у вказаному населеному пункті.[58] 19 листопада того ж року, вже в якості «заступника голови управління освіти, молоді та спорту адміністрації Бахчисарайського району», вона вітала учнів 5-го «кадетського» класу «шкільної академії» у Бахчисараї з «посвятою в кадети». 

«Історія Росії тісно пов’язана з історією кадетських корпусів; їхні вихованці відзначалися відмінним здоров’ям, фізичною підготовкою, високими моральними якостями, любов’ю до батьківщини та високим патріотизмом. Бути кадетом – дуже відповідально. Бажаю вам досягти всіх поставлених цілей», – висловилася тоді колаборантка.[59]

6 грудня 2021 року Антоніна Щербань вітала шістьох учасників щорічного «муніципального етапу» конкурсу «Вчитель року Росії» з різних шкіл Бахчисарайського району[60], а вже 9 грудня взяла участь у «телемості» до російського свята «День героїв вітчизни» між освітянами з міста Лабінск (Краснодарський край, РФ) та окупованого Бахчисарая: тоді заявлялося, що учні шкіл зазначених міст «показали одне одному відеоролики і розповіли про героїв вітчизни, що захищали Краснодарський край та республіку Крим», а завершився захід спільним виконанням пісні «Служить России».[61]

24 березня 2023 року разом з іншими місцевими колаборантами Антоніна Щербань узяла участь в огидному мілітаристському перфомансі з залученням дітей дошкільного віку на території бахчисарайського дитсадка №11 «Буратіно», де до річниці початку повномасштабної війни РФ проти України було відкрито пам’ятний знак мешканцям окупованого Бахчисарайського району, що загинули під час бойових дій на боці ЗС РФ: тоді повідомлялося, що на додачу до цього пам’ятника було відкрито алею пам’яті – буцімто з ініціативи та зусиллями співробітників дитсадка, а також вихованців (!), що під час урочистості читали російські «військово-патріотичні» вірші, та їхніх батьків.[62]

13 травня 2024 року Антоніна Щербань під час святкування російського дня працівника місцевого самоврядування була нагороджена грамотою «президії державної ради республіки Крим» із врученням відповідного нагрудного знаку[63]; відповідну «постанову» було підписано ще 12 березня того ж року.[64]

18 листопада 2024 року в «шкільній академії імені А. І. Мальцева» в окупованому Бахчисараї Антоніна Щербань спільно з «заступником голови районної ради» Міхаілом Колкуновим узяла участь у конференції місцевого відділення загальноросійського суспільно-державного руху дітей та молоді «Движение первых» («Рух перших»): серед ключових напрямків на найближчий період було визначено організація освітніх заходів та проектів, спрямованих на «патріотичне виховання».[65] 20 грудня того ж року Щербань разом з іншими місцевими колаборантами вітала учнів ЗОШ №1 у селі Віліне (Бурлюк) Бахчисарайського району, що мали стати учнями «Чорноморського вищого військово-морського училища ім. П. Нахімова» в окупованому Севастополі в рамках «угоди», підписаної між двома вказаними «установами».[66]

Незле прислужується окупантам і «заступниця начальника управління освіти міської адміністрації» на іншому кінці Кримського півострова – в Керчі. Подібно до своєї «колеги» з Бахчисарайського району Марини Понкратової, Олена Дімарцо потрапила в поле зору українського ресурсу «Миротворець». Звідти ми маємо нагоду дізнатися принаймні дату народження цієї особи – 2 серпня 1967 року.[67]

Після повномасштабного вторгнення РФ до України, в квітні 2022 року Олена Дімарцо за «досягнення в галузі освіти й науки» була відзначена премією міського рейтингу досягнень «Золотий грифон»[68], із занесенням на «дошку пошани» окупованого міста.[69]

18 вересня 2024 року «голова республіки Крим» Сергій Аксьонов видав «указ» № 274-У про створення незаконних призовних комісій та забезпечення проведення призову мешканців ТОТ АР Крим на службу до ЗС РФ у жовтні–грудні 2024 року. Згідно з цим «документом», Олена Дімарцо була включена до складу «призовної комісії міського округу Керч».[70] Іншим «указом» Аксьонова, № 410-У від 17 грудня 2024 року, що стосувався «постановки на військовий облік громадян РФ чоловічої статі 2008 року народження та старшого віку» на ТОТ АР Крим, вона була включена до складу «комісії з постановки громадян на військовий облік міського округу Керч» – однак цього разу вже з приміткою «за згодою».[71] 

Команда ІА «Голос Криму» продовжує здійснювати моніторинг злочинної діяльності посіпак російських окупантів на ТОТ АР Крим та Севастополя, зі сподіванням, що рано чи пізно за всі вчинки проти українського суверенітету й державності та проти громадян України на окупованих територіях настане відповідна кара.

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».