Фестиваль «Вєлікоє русскоє слово»: хіт-парад рашизму на ТОТ АР Крим
Фото: стенни в окупованому Криму
4–12 червня на ТОТ АР Крим відбувся 28-й за рахунком фестиваль «Вєлікоє русскоє слово», далі ВРС), який російські окупанти позиціонують як «міжнародний фестиваль російської / слов’янської культури, що став гуманітарним проектом республіки Крим».
Історія серії заходів під цією назвою розпочалася ще у 2007 році. Навіть до російської окупації Криму у 2014 році, до проведення фестивалю, крім органів влади України та АР Крим, долучалися уряд Москви та фонд «Русскій мір», створений того ж 2007 року відповідно до указу президента рф Владіміра Путіна від 21 червня. Основною метою зазначеного фонду вказано «підтримку та просування російської мови у світі, зміцнення її позицій як мови міжнародного спілкування та ключового інструмента підвищення значущості рф у світовому гуманітарному просторі». Подібні цілі переслідує й сьогодні ВРС.
Окремо варто відзначити подію, що відбулася напередодні відкриття цьогорічного ВРС. 2 червня «голова республіки Крим» Сєрґєй Аксьонов провів «засідання ради з питань використання російської мови та вдосконалення внутрішньої мовної політики в республіці Крим». Участь у ньому, крім «першого заступника голови державної ради республіки Крим» (ДР РК) Сєрґєя Цекова, узяли «члени президії ДР РК», «депутати», представники «профільних міністерств і відомств», а також підконтрольних російським окупантам громадських, релігійних та освітніх організацій ТОТ АР Крим.
«Захист, збереження, вивчення та поширення російської мови – один із провідних [російських] державних пріоритетів, питання національної безпеки. За словами нашого президента (російського диктатора Владіміра Путіна – авт.), підтримка російської мови та збереження мов усіх народів Росії відіграють для нашої багатонаціональної країни (тут і далі мається на увазі РФ – авт.) першорядну роль. Це можна застосувати й до Криму, в якому мешкають [представники] понад 100 національностей і для яких саме російська мова є мовою міжнаціонального спілкування. Всі ми – "посадові особи", педагоги, представники засобів масової інформації, громадських і релігійних організацій – стоїмо на захисті традицій та культур народів Криму, "русского міра". Важливо, щоб наші звичаї, мова, культура не підмінювалися звичаями, мовами, культурами інших країн, які не мають до нашої держави жодного стосунку», – висловився він.
У свою чергу Сєрґєй Цеков, який в січні цього року оскандалився заявою про те, що кирилична абетка буцімто «створювалася в Криму», розповів про основні напрямки роботи згаданої «ради з питань використання російської мови» та виокремив такі заходи з «популяризації» тотально домінуючої на ТОТ АР Крим російської мови, як заміна латинки на кирилицю, розробка культурного «кримського стилю» під гаслом «Крим – територія кирилиці», рекламні кампанії з цитатами відомих діячів про російську мову, конкурс для підприємців на краще оформлення російською мовою та виставки, присвячені кирилиці. Разом з тим Цеков заявив метою окупаційної влади на ТОТ АР Крим зробити окупований регіон «прикладом для інших регіонів Росії в питаннях захисту російської мови, особливо в контексті поточної ситуації в країні».
4 червня було відкрито XVIII ВРС, який традиційно розпочався в Сімферополі з урочистого покладання квітів до пам’ятника російському поетові Алєксандру Пушкіну та продовжився святковим концертом у «державному академічному музичному театрі РК» (до окупації – Кримський академічний український музичний театр): до останнього, зокрема, крім колективу зазначеного театру та артистів «Кримського академічного російського драматичного театру ім. М. Горького», були залучені студенти «Кримського університету культури, мистецтв та туризму».
В рамках церемонії відкриття ВРС було зачитано привітання від голови Ради Федерації Федерального Зібрання РФ Валєнтіни Матвієнко, під фактичним патронатом якої відбувається фестиваль, та голови Державної Думи Федерального Зібрання РФ Вячєслава Володіна. Перше привітання озвучила заступниця голови комітету Ради Федерації РФ з питань науки, освіти та культури, «сенатор Ради Федерації Федерального Зібрання РФ від Севастополя» Єкатєріна Алтабаєва. Зокрема, в тексті йшлося про наступне:
«За минулі роки фестиваль став одним із найбільш значущих подій, що запам’ятовуються, культурного життя не лише чудового й гостинного Криму, а й цілої країни. Росія споконвіку є багатонаціональною державою, стрижнем якої лишаються російський народ, унікальна російська культура і, звісно, російська мова – душа народу та його пам’ять. Російська мова завжди була зв’язною ланкою не тільки між різними поколіннями, а й між співвітчизниками, що мешкають за кордоном. Сьогодні, наразившись на намір колективного Заходу зруйнувати нашу національну ідентичність, замкнути Росію в економічній та культурній ізоляції, ми наполегливо й послідовно відстоюємо свої інтереси».
Під час відкриття ВРС «голова РК» Сєрґєй Аксьонов заявив, що фестиваль «відіграв величезну роль у збереженні російської культури, мови та традицій» у Криму до його російської окупації.
«Російських, російськомовних людей в Україні завжди вважали в Україні людьми другого сорту. Крим був осередком спротиву цій політиці. Офіційна влада [України] нас не підтримувала, навіть чинила перешкоди тим, хто хотів приїхати до нас на фестиваль з інших регіонів. Але всі ці труднощі робили нас лише сильнішими», – висловився він.
Також Аксьонов додав, що ТОТ АР Крим «була і є багатонаціональною республікою з трьома державними мовами, де російська мова лишається цементуючою мовою міжнаціонального спілкування», та заявив, що окупований Крим «став частиною російської цивілізації не лише завдяки генієві й талантам політиків і воєначальників, хоробрості російських вояків, а й завдяки великому слову Пушкіна й Толстого, Чєхова й Волошина, Ахматової та Ґумільова, багатьох великих і видатних письменників та поетів: саме вони створили у серцях, душах і пам’яті людей найбільш міцний, надійний і довговічний фундамент – одну з головних основ духовного та культурного суверенітету Росії».
Серед іншого, «голова РК» наголосив, що фестиваль ВРС наразі стає «ефективним інструментом» підтримки російського диктатора Владіміра Путіна та його «рішень щодо захисту "русского міра"», а також російських вояків «різних національностей і віросповідань, які пліч-о-пліч змагаються за збереження російської цивілізації».
«Ми знову переживаємо непрості для нашої вітчизни часи. На фронтах "СВО" вирішується доля Росії. І сьогодні сила російського слова є не менш важливою, ніж сила зброї. Тиск на нас не припиняється. Тому фестиваль мусить лишатися майданчиком, на якому політологи, експерти, представники органів влади зможуть напрацьовувати пропозиції щодо заходів захисту та зміцнення нашої культури й мови, будуть відстоювати інтереси нашої великої країни», – додав Аксьонов.
У свою чергу «голова ДР РК» Владімір Константінов заявив: «Для кожного з нас настав час припинити вживати англіцизми, використовувати у назвах латинку, рівнятися на Захід», і додав, що одним із завдань фестивалю є «привернення уваги суспільства до проблеми збереження чистоти російської мови». Додатково він повідомив, що цього року до відкриття ВРС за сприяння «ДР РК» та «міністерства внутрішньої політики РК» було видано брошуру під назвою «Русский язык – наша гордость» («Російська мова – наша гордість»), яку отримали всі учасники ВРС і в якій презентовано два варіанти текстів, під заголовками «Недруги хочуть, щоб ми казали так» і «Російська за духом людина каже так». Основним предметом занепокоєння Константінова є прискорення проникнення до російської мови іноземних слів, передусім з американського варіанту англійської мови, та її «засмічення» сленгом: причину цього явища кримський «політик» вбачає у «дотеперішній орієнтації на західну культуру».
«При цьому частина наших співвітчизників оманливо сприймає [мовні] запозичення як показник своєї значущості, просунутості. Але бездумне поглинання англомовних термінів, використання сленгу ведуть до руйнування російської мови. Однак багато з цих слів, значення яких є незрозумілим для більшості населення без словників, мають аналоги в нашій рідній мові. І ми можемо й мусимо зберігати чистоту російської мови», – зазначив Константінов.
Його «перший заступник» Сєрґєй Цеков додав, що фестиваль ВРС «об’єднує російських співвітчизників, усіх, хто любить російську мову та культуру».
«Велич російської держави визначається передусім російською мовою. Тому наші недруги обрали знищення російської мови за один із методів руйнування нашої країни. Ті, хто спеціально вносить у нашу прекрасну мову іноземні слова, хочуть підірвати її значущість», – висловився він.
Однак при цьому не обійшлося без курйозів, які підкреслювали марність кримських колаборантів у боротьбі з латинською абеткою та іншомовними словами. Зокрема, покладання квітів до пам’ятника Пушкіну біля російського театру в окупованому Сімферополі було зафіксовано на тлі кав’ярень з англомовними назвами на вивісках – Merry Berry та Avocado.
Як було повідомлено, в рамках фестивалю ВРС у «ДР РК» відбулося підписання «угоди про міжпарламентську співпрацю з Луганською народною республікою».
Паралельно в російських ЗМІ стверджувалося, що ВРС зібрав у Криму «політиків і науковців зі всієї Росії та з-за кордону», завдяки чому окупований регіон «на тиждень став столицею "русского міра"». Принаймні з такими заявами на шпальтах російського видання «Парламентська газета» виступив його кримський дописувач Алєксандр Мащєнко, що позиціонує себе також як «директора інституту медіакомунікацій, медіатехнологій та дизайну Кримського федерального університету»: в той же час він виступив в ефірі підконтрольного російським окупантам радіо «Спутник в Крыму» з заявою про те, що українська мова в Криму після російської окупації у 2014 році «десь зникла», оскільки буцімто є для півострова «неорганічною». Що ж стосується ВРС, Мащєнко навів список країн, з яких на нього прибули учасники: В’єтнам, Китай, Німеччина, Чехія, Словаччина, Греція, Білорусь, Казахстан і Узбекистан, а також де-факто контрольована РФ Південна Осетія (Грузія). При цьому географію російських учасників було окреслено Москвою, Санкт-Пєтєрбурґом та «ще чотирма десятками міст». Крім цього, колаборант уточнив символізм часової рамки проведення ВРС: від 6 червня – дня народження Пушкіна, якому кремлівський режим також надає статус міжнародного дня російської мови, – до 12 червня, коли в РФ відзначається день Росії.
Назвавши ВРС майданчиком «серйозних дискусій про роль російської мови в історії Росії, про долю нашої країни та цілого світу», Мащєнко навів свій виклад його хронології. Зокрема, він нагадав, що перший фестиваль відбувся в Криму ще у 2007-му, «українському», році, за президентської каденції Віктора Ющенка, який «посилено витискав російську мову зі всіх сфер життя – державного управління, освіти, культури, засобів масової інформації, документознавства»; при цьому буцімто «примусово переводилися на українську мову» документація, освітній процес у школах і вишах, телебачення, радіо та преса, кіно та театри, і разом з тим «офіційними героями України ставали такі носії "державної мови", як Бандера, Шухевич, Коновалець та подібні». У цій ситуації фестиваль ВРС, біля витоків якого стояв парламент АР Крим, на думку Мащєнко, «став актом духовного спротиву політиці насильницької українізації півострова та інших регіонів», серед яких, за його «статистикою», російською не розмовляли тільки Львівська, Івано-Франківська та Тернопільська області. Тож не дивно, що причиною української кризи, починаючи з 2014 року, колаборант вважає не російську збройну агресію з подальшою окупацією територій, а «мовну політику Києва, яка зрештою стала одним з каталізаторів розпаду України через наполегливу відмову враховувати мовне та культурне розмаїття регіонів». При цьому Мащєнко переконаний, що у 2014 році сталася не окупація Криму, а його «возз’єднання з Росією», як наслідок «боротьби кримчан за право розмовляти й думати рідною мовою» та «найсильнішого суспільно-політичного заряду спротиву українізації». Так само для нього окремі регіони Донецької та Луганської, Запорізької та Херсонської областей з 2014 і 2022 рр. відповідно були не окуповані РФ, а «пішли за Кримом».
Відповідно історію фестивалю ВРС Мащєнко розділяє на три періоди:
1. 2007–2014 рр. – «боротьба кримчан та представників інших регіонів України за право розмовляти й думати російською мовою, що завершилася референдумом 16 березня 2014 року»;
2. 2014–2021 рр. – російські окупанти та їхні поплічники стали позиціонувати фестиваль ВРС як «великий всеросійський суспільно-політичний форум», який кілька років відбувався під патронатом Ради Федерації РФ та її голови Валєнтіни Матвієнко, за активної участі колаборантів з «Л/ДНР» (останні, на переконання Мащєнко, «боролися за своє самовизначення»;
3. з 2022 р. – після початку повномасштабної війни РФ проти України; до фестивалю ВРС стали долучатися колаборанти з ТОТ Херсонської та Запорізької областей.
4 червня у рамках фестивалю ВРС у Ялті під керівництвом протоієрея Алєксандра Якушечкіна (секретар «Кримської митрополії РПЦ», настоятель Петропавлівського кафедрального собору РПЦ в Сімферополі, член «громадської палати РК» відбулися XV церковно-педагогічні Кирило-Мефодіївські читання на тему «Просвещение и нравственность: формирование личности и вызовы времени» («Просвіта й моральність: формування особистості та виклики часу»). Під час заходу Якушечкін назвав важливим те, щоб молоде покоління на ТОТ АР Крим сприйняло «необхідну для виживання Росії» інформацію, яку їм передають педагоги та наставники.
«Без знань історії та духовних традицій молодь втратить ту спадщину, яку нам лишили наші благочестиві предки. Разом з тим велике значення має виховання. Тоді знання [російської] історії, російської літератури та слова, символом яких є фестиваль, назву якого взято з рядків Анни Ахматової, матиме повчальний і виховний характер», – висловився він.
У свою чергу «уповноважена з прав дитини в РК» Свєтлана Савчєнко розповіла про буцімто ефективну діяльність «Кримської митрополії РПЦ», а також медиків і педагогів на ТОТ АР Крим, спрямовану на зменшення кількості штучних переривань вагітності: за її словами, наразі в окупованому регіоні завдяки цьому спостерігається підвищення народжуваності.
Повідомляється, що по завершенні читань було прийнято підсумковий «документ», у якому було визначено дії щодо «розвитку духовно-морального та патріотичного виховання» молоді та пропаганди російських сімейних цінностей на ТОТ АР Крим; його зміст не оприлюднюється.
Крім цього, 4 червня в будівлі «Ялтинського театру ім. А. П. Чєхова» було урочисто відкрито «міжнародний науково-методичний семінар» для викладачів російської мови та літератури під назвою «Русская словесность: теория и школьная практика» («Російська словесність: теорія та шкільна практика»), що тривав до 8 червня. Захід відкрив «перший заступник голови ДР РК», очільник організації «Русская община Крыма» («Російська громада Криму») Сєрґєй Цеков, який вчергове відгукнувся про іноземні запозичення в російській мові як про її «засмічення». Крім цього, він заявив, що російська мова та православна віра є «дарунком від Бога», «фундаментальною основою [російської] національної ідентичності та державності», а також «стовпами, які «створювали, зберігають і розвивають нашу державу [РФ]».
«Для знищення держави, народу та нації необхідно передусім знищити їхню мову. Незважаючи на інтенсивні зусилля зі знищення російської мови в низці колишніх республік СССР, ці спроби не досягають поставлених цілей», – додав Цеков.
Участь у «семінарі» взяли вчителі з ТОТ Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей, які, за задумом організаторів, мали перейняти від «колег» з ТОТ АР Крим «досвід перехідного періоду в освітній системі» з метою інтеграції в російські реалії. До заходу також були долучені вчительські делегації з де-факто контрольованих РФ Абхазії та Південної Осетії (Грузія).
Найбільшим «науковим» заходом XVIII фестивалю ВРС було заявлено «міжнародний» симпозіум під назвою «Русский язык в поликультурном мире» («Російська мова у полікультурному світі»), що відбувався з 8 по 12 червня. Учасникам цього заходу було продемонстровано документальний фільм «Крим: хроніка "російської весни"» та відеолекцію «Три роки потому: уроки "СВО" для Криму, Росії, України та цілого світу». «Симпозіум» було організовано спільними зусиллями «ДР РК», «ради міністрів РК», «Кримського федерального університету ім. В. І. Вернадського» та «Кримського інженерно-педагогічного університету ім. Фєвзі Якубова». Як було заявлено у підконтрольних російським окупантам ЗМІ, в «симпозіумі» узяли участь близько 300 науковців з РФ та окупованих нею територій України, де-факто контрольованої РФ Південної Осетії (Грузія), а також з Білорусі, В’єтнаму, Німеччини, Греції, Казахстану, Китаю, ОАЕ, Словаччини, Чехії та Узбекистану.
В якості головного інтелектуального майданчика ВРС вказується так званий Лівадійський клуб, який зазвичай згадують в одному переліку з іншими російськими консервативними політичними клубами (Валдайський, Ізборський, Зінов’євський) і тематичні заходи якого зазвичай проводяться у Лівадійському палаці (Ялтинський район ТОТ АР Крим). Цей майданчик було створено під час зимової сесії IV т. зв. Лівадійського форуму, що відбувся 7 грудня 2018 року в рамках фестивалю ВРС, за результатами конференції «Русский опыт завершения глобальных конфликтов: место России в новом миропорядке» («Російський досвід завершення глобальних конфліктів: місце Росії у новому світовому порядку»). При цьому провідним завданням Лівадійського клубу вказується систематична інтенсивна праця з увічнення пам’яті «великого російського мислителя» Ніколая Данілєвского, який «зробив фундаментальний внесок у вивчення взаємин між Європою та Росією у XIX столітті». Фактично ж Данілєвскій у своїй праці «Росія та Європа», виданій у 1869 році, заявив, що Європа для Росії «є не тільки чимось чужим, а й ворожим, настільки, що її інтереси не лише не можуть бути нашими інтересами, а і в більшості випадків прямо протилежні їм», а також проголошував утворення «слов’янської федерації» зі столицею у Константинополі (Стамбул, Туреччина) як мету, заради якої росіяни мусять відкинути будь-які людські почуття до іноземців та виховати в собі «odium generis humani» («ненависть до людської раси»).
Тема засідання Лівадійського клубу у 2025 році була сформульована наступним чином: «Россия на западном направлении: стратегическая оборона или стратегическое наступление?» («Росія на західному напрямку: стратегічна оборона чи стратегічний наступ?»). Учасникам дискусії, до якої долучилися експерти міжнародного та федерального рівнів, історики, політологи, публіцисти тощо, було запропоновано дати відповідь на питання на кшталт: «Навіщо Росії Захід?», «Навіщо Заходові Росія?», «Чи є можливим чергову "перезавантаження" у відносинах Росії та Заходу?», «Що нам робити з українством?» (на останнє відповідала окупаційна «заступниця губернатора Херсонської області» Татьяна Кузьміч) та ін. Ведучим цього заходу «традиційно» став російський пропагандист Сєрґєй Міхєєв.
Під час свого виступу на засіданні Лівадійського клубу «голова РК» Сєрґєй Аксьонов закликав політичне керівництво РФ використовувати російські діаспори в країнах Заходу до проведення масових маніфестацій на свою підтримку у війні проти України, на взірець того, як чинили араби під час операції держави Ізраїль проти палестинців, а також «брати приклад» зі США, які буцімто «змінили 83 режими в цілому світі на лояльні до себе»: на думку колаборанта, подібні кроки можуть змінити громадську думку в західних країнах і «створювати загрозу для їхньої влади». Для обґрунтування своїх поглядів Аксьонов навів наступні тези:
«Тема нашої зустрічі відображає основний зміст сучасного історичного періоду для нашої держави. Скинуто маски: проти Росії розв’язано війну на знищення, про що заявляється без жодної сором’язливості. Її причина – не міфічна російська агресивність, а непримиренний конфлікт цінностей, глобальне протистояння ідей і сенсів, яке тривало все минуле століття. Нашу країну намагалися розчленувати й знищити, застосовуючи для цього будь-які прийоми та методи. Настав і для нас час перейти від оборони до наступу. Росія ніколи не вела загарбницьких війн, на відміну від країн Заходу, що збагатилися в свій час за рахунок колоній. Але ми вміємо наступати й перемагати, відстоювати свої інтереси та змагатися в ім’я справедливого майбутнього, і пам’ятаємо уроки нещодавнього минулого».
«Важливо проводити ефективну політику, спрямовану на формування національної ідентичності, на захист російської мови, нашої історії та культури. Зараз основне завдання – продовжувати забезпечувати міцний надійний тил, підтримувати збройні сили [РФ] та нашого президента [Путіна]. Наша єдність і згуртованість – велика сила, яка дозволить подолати будь-які перешкоди. В цьому запорука нашої перемоги».
У свою чергу «голова ДР РК» Владімір Константінов заявив, що ВРС був уперше організований «в український період» і став для певної частини мешканців АР Крим «одним із фронтів боротьби за російську мову, культуру, історію, ідентичність», а також одним із тих заходів, які привели Крим на батьківщину – до Росії».
«Багаторічна боротьба Заходу проти "русского міра" триває. Після розпаду СССР вони вирішили, що зможуть розвалити Росію остаточно. Центром боротьби став культурний фронт. Вони хотіли знищити нас ізсередини, і сьогодні хочуть, щоб ми воювали один з одним. Ми, кримчани, перебуваємо на передовій у боротьбі за "русскій мір". Якби [українські] націоналісти завоювали одну позицію – мову, вони б одразу перейшли до руйнування наступної. Їхньою метою було зруйнувати весь "русскій мір" і російську цивілізацію, починаючи з мови та історії», – сказав він, додавши, що актуальність ВРС зберігається з огляду на те, що «супротивники продовжують атакувати російську мову та російську цивілізацію».
Також Константінов висловив думку про те, що протягом багатьох років російське суспільство «було орієнтоване на Захід, прагнуло стати його частиною, часом вдаючись навіть до принизливих спроб»; у результаті Росія «звикла до того, що Захід їй потрібен, навіть необхідний, однак щоразу максимальне зближення з ним оберталося провалом».
«Заходові потрібно, щоб нас не існувало в принципі. Вони хочуть нас бачити ніким, розчинити наш народ, розвалити країну на окремі утворення. І щоб витримати цей натиск, нам потрібна культурна та цивілізаційна мобілізація, не завтра, а сьогодні, а ще краще – вчора. Без цього нічого не буде, за нас ніхто не сформує новий ефективний самодостатній "русскій мір"», – резюмував Константінов.
Колишній російський політичний і науковий діяч, голова президії фонду сприяння захисту прав та законних інтересів громадян РФ за кордоном «Русский Мир» Сєрґєй Бабурін під час свого виступу назвав Росію «унікальною цивілізацією, яка завжди була між сходом і заходом», при цьому закликавши розмежовувати поняття «Захід» і «Європа», оскільки перше для нього асоціюється з «запереченням Бога та духовно-моральних цінностей»:
«Це не європейська цивілізація, а культурна аномалія, що створює культ нетрадиційних сімей на збиток традиційним цінностям. Захід здійснює знищення божественного начала в людині через генетичне втручання в людський організм, через штучний інтелект, але ми мусимо розуміти, що жодний штучний інтелект ніколи не матиме душі. "Спеціальною воєнною операцією" Росія сьогодні рятує душу людини в нашій вітчизні і захищає духовний мир повсюди».
У своїй доповіді на тему «Про "російську всесвітню чуйність" і "російський національний егоїзм"» «доцент Кримського федерального університету ім. В. І. Вернадського» Сєрґєй Кісєльов заявив, що Росія, «зберігаючи свою православну віру, дає цілому людству можливість порятунку через духовність і моральне відродження». Також він навів ідеї Ніколая Данілєвского щодо «російського національного егоїзму», для якого провідними є інтереси Росії та «російського народу» і «нема місця будь-яким європейським і загальнолюдським інтересам і правам»: на думку Кісєльова, лише така політика дозволяє Росії «досягнути політичної суверенності, в якій їй постійно відмовляють під різними гнилими приводами». Спостерігаючи за зовнішньою політикою російського диктатора Владіміра Путіна, Кісєльов доходить висновку, що вона «у багатьох рисах співпадає з принципами, які висував Данілєвскій», і це дає йому надію на те, що Росія «обов’язково вистоїть і переможе».
Крім цього, завідувач відділу по Україні автономної некомерційної організації «Інститут діаспори та інтеграції» («Інститут країн СНД») Іван Скоріков виступив з доповіддю на тему «Рерусифікація – головний сенс "спеціальної воєнної операції" Росії».
Загалом зазначається, що під час засідання Лівадійського клубу було презентовано доповіді, які стосувалися «політики [російської] національної гідності, універсальних цінностей "русского міра" та майбутнього Європи, а також стратегії та тактики російської політики щодо носіїв української ідентичності та інших аспектів».
Також у Лівадійському палаці в контексті ВРС 7 червня відбулися заходи іншого суспільно-політичного майданчика під назвою «Соловйовські читання» – на честь російського контрадмірала Владіміра Соловйова (1942–2020), колишнього начальника розвідки Чорноморського флоту, керівника відділення російського Інституту країн СНД в Севастополі (2007–2020). У 2025 році організатором V «Соловйовських читань» виступила зазначена установа під керівництвом її очільника, першого заступника голови комітету Державної Думи в справах СНД, євразійської інтеграції та зв’язків зі співвітчизниками Константіна Затуліна, за підтримки «ДР РК». Тему було сформульовано як «Крым в фокусе геополитического противоборства цивилизаций: наше наследие, настоящее и образ будущего» («Крим у фокусі геополітичного протиборства цивілізацій: наша спадщина, теперішнє та образ майбутнього»).
Під час «Соловйовських читань» фіксувалася найбільша кількість відверто антиукраїнських заяв з боку учасників будь-якого заходу в рамках фестивалю ВРС у 2025 році.
Зокрема, «благочинний Центрального церковного округу РПЦ» в окупованому Севастополі Сєрґій Халюта поскаржився на спротив українців російській збройній агресії і заявив, що вони подібні до яничарів – слов’ян, що після турецького полону змагалися на боці Османської імперії проти своїх колишніх співвітчизників і одновірців.
«Чому ми наразилися на такий спротив? Можна згадати яничарів, найбоєздатніший підрозділ [військ] Османської імперії. З кого він складався? Зі слов’ян, яких маніпулятивними способами настільки налаштували проти своїх-таки рідних та близьких, що більш жорстоких людей знайти у XVIII–XIX століттях було неможливо. Те ж відбулося в Україні, коли один народ, одна церква постали перед таким страшним викликом. І "Новоросія", і Крим, і Севастополь, і всі завоювання наших пращурів, звісно ж, були куплені нашою кров’ю. Але наша великодушність у подальшому призвела до помилок, за які ми сьогодні розплачуємося. Те, що зараз відбувається на "СВО", є вимушеними діями миролюбного російського народу. Ми справді миролюбні, в нас немає бажання щось в когось забрати. Російському ведмедеві, якого розбудять, вкрай складно навести лад, але він хоче знову залізти в барліг і нікого не чіпати. Ми любимо поляків, любимо німців – як не дивно, хоча скільки німці нам принесли болю та скорботи. Але жодна російська людина не скаже, що німців ненавидить. Ми пробачили все, ми великодушні. Але нас намагаються позбавити самого нашого існування. Ось чому ми воюємо», – висловився Халюта.
Також «доцент кафедри історії міжнародних відносин філії Московського державного університету в Севастополі» Андрєй Ставіцкій заявив, що «український проект щоразу закінчується руїною та війною, і в цьому є його певна внутрішня неспроможність, яка доводить, що він не є самодостатнім за своєю природою», і його завдання буцімто полягає «не в тому, щоб відбутися, а в тому, щоб не відбулася Росія». На думку «науковця», Україна в геополітичному плані є «інструментом руйнування Росії в сучасному глобальному контексті»; сучасний же «український проект» без геополітичного контексту лишається для нього незрозумілим. Він інтерпретує його мету або сенс як «цивілізаційне перевербування через перекодування ідентичності», для чого буцімто застосовуються «фантоми історичного минулого» та «різноманітні міфи», серед яких Ставіцкій вказує «міф про голодомор». Разом з тим для нього Україна, «українське питання» та «всі супутні проблеми» є «російськими за народженням», оскільки буцімто становлять собою «феномен явища, яке виникло історично в просторі Росії».
«Українське питання загострюється й вистрілює щоразу, коли Росія слабшає та хворіє. Проте коли вона стає сильнішою, це питання кудись зникає. Системні помилки з нашого боку в стосунках з Україною привели до розвитку такої ситуації, яка не дозволяла вирішувати проблеми не військовим шляхом. Проте, вочевидь, випробування Україною – це те, що судилося Росії історією. Іншим шляхом вона відроджуватися та вдосконалюватися не може. Потрібен інший рівень розуміння проблеми, інакше на нас чекають історичні граблі та чергова когнітивна пастка. Росія переможе, але ціна багато в чому залежить від розуміння цих проблем, і найскладніше для нас почнеться, коли закінчиться "СВО". "Небандерівська" Україна метушиться, шукає, на чию користь зрадити. Ну ось така вона, так історично склалося. І треба знайти [у ній] слабкі місця, в першу чергу еліти. Купівля еліт у сучасних умовах є доволі ефективною річчю. Народний російський рух в Україні ми проґавили – я не буду казати, що зрадили, хоча це було б доречним, бо воно було знищене з 2014 року», – висловився Ставіцкій.
Під час свого виступу фактичний організатор «Соловйовських читань» Константін Затулін висловив думку, що західний світ «далеко не є цілісним», і що РФ «мусить робити все для його роз’єднання, аби він відмовився від своєї хрестоносної місії в Україні». При цьому він визнав, що не може сказати, що РФ «перемагає у боротьбі за свідомість людей», зокрема в Україні. Спираючись на твердження російського диктатора Владіміра Путіна про те, що росіяни та українці буцімто є «одним народом», Затулін застеріг однодумців від того, щоб вони на його підставі «розвивали тезу, що українців взагалі не існує, і відмовляли їм у праві на своє єство».
«Займатися українізацією, як це було за совєтських часів, – не наша справа. Але ми мусимо в той же час розуміти, що за підсумками воєнних дій Україна все одно збережеться в тій чи іншій формі. Отже, треба буде знов навчитися своєї здатності боротися за народ України зсередини. А робити це, проголошуючи тезу, що українців не існує, неможливо», – заявив Затулін, закликавши при цьому «налагоджувати мости до населення України» саме з окупованого Криму, бо він до російської окупації «був у складі України, тож тут краще, ніж будь-де, розуміють, що можна, чого не можна, до чого треба вдатися, чого остерігатися».
57 views
