16.07.2025, 08:47

Українці Криму увічнять у Києві пам'ять бійців Чорноморського куреня

Поділитись

Державний історико-архітектурний заповідник «Стародавній Київ» у партнерстві з ГО «Україна Інкогніта» ініціює належне облаштування групового поховання бійців 1-го охочекомонного пішого полку імені гетьмана Богдана Хмельницького (богданівців), вбитих російськими окупантами в серпні 1917 року, на Замковій горі в Києві. До участі також буде залучено Український інститут національної пам'яті.

ГО «Україна Інкогніта» зазначає, що 12 серпня, до роковин поховання богданівців, могилу буде приведено до ладу толокою, розчищено стежки до неї, а також поруч буде облаштовано оглядовий майданчик із видом на Поділ. Крім цього, ведеться пошук коштів на встановлення лавок та інформаційних стендів.

Під час Українських національно-визвольних змагань, у 1917 році кладовище Фролівського (Флорівського) монастиря в Києві, яке з 1960-х рр. фактично припинило своє існування і прийшло в занепад, стало місцем поховань бійців за волю та незалежність України.

Зокрема, за даними ініціативної групи «Кримські Українці», що займається пошуком і збереженням архівних даних про українську історію Криму, останній спочинок на Замковій горі знайшли четверо бійців Чорноморського куреня імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного, який у середині листопада 1917 року сформувався в Севастополі і вирушив до Києва на оборону Української Центральної Ради.

З військовими почестями на цвинтарі Флорівського монастиря були поховані Олександр Костюк, вбитий бандитами під час патрулювання Подолу в ніч проти 25 листопада 1917 року, а також Гнат Онисько, Трохим Муха та Яків Перейма, загиблі під час ліквідації большевицьких заколотів на Єврейському базарі та на Подолі в січні 1918 року.

Крайова Рада Українців Криму та команда проекту «Кримські Українці» долучаються до ініціативи ГО «Україна Інкогніта» з увічнення пам'яті борців за волю й незалежність України в добу національно-визвольних змагань 1917–1921 рр. На толоку 12 серпня запрошуються всі охочі. В перспективі – встановлення тематичного інформаційного стенду, присвяченого історії Чорноморського куреня.

Контактна особа – Андрій Яровий, технічний директор ГО «Україна Інкогніта»: 0504106999 (Viber, WhatsApp, Telegram)

Довідка.

24 березня 1917 року з ініціативи добровольців почалося формування 1-й охочекомонний піший полк імені гетьмана Богдана Хмельницького: ініціативу підтримала Українська Центральна Рада та представники Українського військового клубу імені гетьмана Павла Полуботка.

Формування з'єднання під назвою Першого українського козацького імені гетьмана Богдана Хмельницького полку розпочалося наприкінці квітня – на початку травня. Наступним українським військовим формуванням став Перший Сімферопольський полк імені гетьмана Петра Дорошенка, сформований з бійців українізованих з'єднань Сімферопольського гарнізону.

На початку серпня 1917 року російське військове командування відправило на фронт майже всі українізовані підрозділи Києва. В той же час у місті було дислоковано полки російських кірасирів та донських «казаків». 8 серпня 1917 року під час відправки на фронт богданівців на один з двох ешелонів напали кірасири та донці, обстрілявши його з кулеметів і гвинтівок, унаслідок чого загинув 31 боєць. На станції Пост-Волинський окупанти оточили обстріляний ешелон та роззброїли українців, піддавши їх тортурам та заарештувавши близько 300 вояків, у тому числі офіцерський склад.

12 серпня 1917 року полеглі богданівці були поховані на Замковій горі. 14 жовтня 1989 року на місці їхнього поховання було встановлено дерев'яний хрест, біля якого відбулося вшанування пам'яті українських вояків з ініціативи Української Гельсінської Спілки та Спілки Незалежної Української Молоді. На той час чітка інформація про приналежність бійців була відсутня.

Утворенню Чорноморського куреня імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного в Севастополі передувало формування місцевого українського національного руху, учасниками якого з весни 1917 року були службовці Чорноморського флоту, вояки гарнізону та представники цивільного населення, переважно інтелігенції. Визначними координаційними центрами цього руху були Чорноморська Українська громада міста Севастополя (ЧУГС) та Українська Рада військових і робітничих депутатів міста Севастополя. Зокрема, до Ради ЧУГС входили майбутні бійці Чорноморського куреня (Яким Христич, Іван Прокопович, Іван Усенко, Д. Дежур, Д. Величко та ін.). 15 листопада 1917 року в Севастополі відбулися збори матросів, вояків і робітників екіпажів, понад 5 тисяч учасників яких ухвалили «вітати [Українську] Центральну Раду, бажаючи їй успіху в боротьбі за національні ідеали і вбачаючи у ній єдину захисницю інтересів демократії в Україні». Приблизно в той же час у місті у прискореному порядку було сформовано Чорноморський курінь у складі 612 матросів, старшин і підстаршин флоту та морської піхоти; увечері 18 листопада 1917 року підрозділ вирушив на Київ, де брав участь в охороні громадського порядку. У другій половині січня 1918 року підрозділ скоротився до 225 бійців: у цьому складі він брав участь у ліквідації збройних виступів большевиків та їхніх симпатиків. У ніч проти 8 лютого большевики, що увійшли до Києва, арештували бійців Чорноморського куреня практично в повному складі; тієї ж ночі близько півтора десятка бійців з-поміж ув'язнених у будівлі Оперного театру було розстріляно, решту вивезено в невідомому напрямку, і їхня подальша доля невідома.